Беріться мужньо до роботи, і Господь буде при добрих! — 2 Хр. 19:11.
Той, хто має виконати якийсь обов’язок, нехай не боїться. Коли він хоче виконати якесь неприємне завдання делікатно, справедливо і з любов’ю, то нехай не боїться людини, але радше нехай боїться Господа, силкуючись подобатися Йому. Нехай світ веде свою боротьбу, Господь наглядає за нею, і остаточний результат буде славним. Ми, які є громадянами нового народу, нового Царства, що не є з цього світу, які не вживаємо тілесної зброї, але меч духовний, провадьмо добрий змаг віри, тримаймося славних речей, виставлених перед нами, і не тільки витривало ідімо самі, але й допомагаймо витривати усім тим, які мають того самого Духа, як представники тої самої духовної армії, укомплектовані в Тому, Який є Головою, Провідником нашого спасіння. – R 3393
* * *
Діяти мужньо не означає недооцінювати своїх труднощів, завдань чи ворогів, або ж переоцінювати власні можливості й досягнення. Це означає, що ми серйозно оцінюємо все, що пов’язане з нашою християнською боротьбою, і тому знаємо, що більшими є ті, котрі за нами, аніж ті, котрі проти нас. Це дозволить нам відважно чинити опір будь-яким небезпекам з серцями, повними надії перемоги. Якщо до нашої відваги ми додамо доброту серця, тоді Той, Хто робить так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Бога, виявить милосердя до наших людських вад, помилок і слабостей, а також до незрілості нового серця, розуму і волі, і виявить ласку помочі в кожному часі потреби.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!