Погляньте на польові лілеї, як зростають вони — Мат. 6:28.
Наш Господь звертає увагу на те, що навіть такі малі речі в природі потрібно досліджувати, розглядати. Уроки, яких можна навчитись у зв’язку з усіма справами життя, будуть помічними для тих, котрі підходять до досліджування з правильної точки зору, з точки зору віри в Творця і усвідомлення того, що Він є втіленням і представником найвищих і найблагородніших достоїнств, які людський розум може збагнути – що Він досконалий в Справедливості, досконалий в Мудрості, досконалий в Силі і досконалий в Любові. Серце, яке так розмірковує, робить поступ, зростає в ласці, в знанні, в любові. Серце, яке занедбує роздумування над малими речами, занедбує також і свої здібності оцінювати більші речі, а тим самим стримує себе від властивого роздумування про Бога, властивого оцінення Його Плану, а, отже, і Його характеру. – R 3312
* * *
Урок, який дає тут Господь, не вчить нас пасивності й лінивства, а вчить нас бути вільними від тривоги тоді, коли співпрацюємо з Ним в зростанні ласки і знання в нас, бо польові лілеї працюють, але роблять це без тривоги чи неспокою. Вони всмоктують соки, які присвоюють собі. Роблячи це без тривог, зростаючи в красі, вони вчать нас вірно всмоктувати Правду і присвоюють її Духа, без тривог і неспокою. Таке поступування дасть нам можливість зростати в красі духовній, в красі, яка перевищує красу польових лілей. І це те засвоювання, якого ми маємо прагнути!
Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами! — 1 Пет. 5:7.
Це дуже потішаюча і заохочуюча думка з Божого Слова. Однак, Господній люд повинен постійно вчитися, в міру того, як минають літа в Божій родині і навчання в школі Христа, так що не повинен просити Господа, щоб Він дозволяв йому керуватися власною мудрістю, ані просити, щоб його воля була виконувана на землі чи в небі. Радше діти Божі мають розповісти Господу про свої тягарі, великі й малі; вони мають усвідомлювати і оцінювати Його співчуття і любов, а також застосовувати до своїх сердець як цілющий бальзам запевнення Його Слова, що Він може і хоче так покерувати всіма їхніми досвідами, щоб вони виявились для них корисними, якщо тільки будуть перебувати в вірі та довіряти Йому. – R 3407
* * *
Нашою журбою є те, що випробовує нас, а саме: втрати, суперництво, спізнення, обмеження, відкладання, відповідальності, вади, недоліки й слабості наші та інших, невдачі, різниці, труднощі, поділи, пересівання, потреби, супротивності, хвороби, виснаження, болі, смутки, зради, утиски, переслідування і т.п. Природною тенденцією перелічених тут речей є притягування уваги наших сердець і розумів, викликаючи стурбованість. Хоча нам рекомендовано бути пильними в наших справах, і діяти так, ніби все залежить від нас, однак, ми повинні щиро вірити, що все залежить від Бога! Нам належить розвивати пильність, а Йому – займатися нашими турботами. Він вірний в дотриманні Своїх зобов’язань, і, як наш Помічник і Опікун, Він укладає всі справи на нашу користь. Тому ми можемо довірити Йому всі наші справи.