І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
«Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний» — Пс. 39:2.
Мабуть кожна випробовувана особа цілком погодиться з тим, що язик, як в речах добрих, так і злих, має потужніший вплив, аніж будь-який інший орган тіла. Досвід також показує, що набагато легше контролювати будь-який інший орган, чим язик. Він такий вмілий слуга, що кожна амбіція, пристрасть і схильність грішної природи намагаються вживати його як слугу або знаряддя зла. Тому це вимагає від християнина посиленої пильності, мудрості і старанності, аби управляти цим органом свого тіла і підкорити його новому розуму в Христі, щоб він не був перешкодою для нього чи для інших, але, навпаки, щоб був поміччю на нашій вузькій дорозі. – R 2156.
* * *
Ті, кому бракує скритності, схильні грішити своїми язиками, висловлюючи речі несправедливі щодо Бога, себе та інших. Навіть ті, які мають до високої міри розвинену скритність, не є цілком вільні від того зла. Для обидвох класів, а особливо того першого, є необхідним скерувати увагу на свої нахили, думки, мотиви, слова, вчинки, оточення і впливи, що діють на нього, щоб бути в стані висловлювати властиві речі та уникати висловлювання злих речей. Люди Божі завжди повинні контролювати свої язики; особливо мусять це робити в присутності злих людей, які перекрутять їхні слова з самолюбними намірами і в злих цілях, як доводить уся історія.