Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене…, щоб потішити всіх, хто в жалобі…, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби — Іс. 61:1-3.
Ми маємо доручення шукати тихих і засмучених, які усвідомили свої власні хиби і слабості, які шукають сховку і визволення. Частиною нашого обов’язку є вказувати їм на «Божого Агнця, що на Себе гріх світу бере», на «оздобу» воскресіння «замість попелу» смерті, і на славу, яка, як обіцяв Господь, невдовзі займе місце духа пригніченості і розчарувань, смутків і клопотів теперішнього часу. Нашим посланням є говорити таким, що буде «радість на ранок», і допомагати їм піднестися і зодягтися в «одежу хвали», і почати ходити в «обновленні життя», співаючи «пісню нову в наших устах – для нашого Бога хвалу». – R 3304
* * *
Святе Боже серце і розум знаходяться над Його посвяченими. Це становить умову їхнього служіння. Завдяки цьому духу розум Божого люду отримує здатність спостерігати, запам’ятовувати, розуміти і виражати духовні речі. Через нього їхнім серцям також даються здібності, необхідні для того, аби розвивати віру, надію, любов і послух, щоб вони могли складати прийнятні жертви, пов’язані з їх службою. Дійсно, цей дух робить їх здатними потішати сіонських жалібників і випроваджувати їх з попелу смутку до оздоби святості і радості в Господі.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!