У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове — 2 Кор. 4:8-10.
Ті, які в теперішньому житті з радістю переносять в ім’я Господа й Правди найбільший сором, найбільшу ганьбу, найбільші випробування, найбільші переслідування, і таким чином переживають досвідчення, найбільше подібні до тих, котрі зносив Господь і Взірець, можуть бути певні, що пропорційно до своєї вірності, проявленої в таких жертвах, вони отримають в майбутньому велику нагороду, як про це каже Апостол: «зоря від зорі відрізняється славою». – R 2760
* * *
Господь не вважає доречним дозволити на те, щоб наше життя було повне спокою в зовнішніх справах. Таке життя привело б до нашої непридатності в теперішньому та майбутньому служінні святим. Навпаки, Бог з задоволенням допускає різного роду неприємні досвідчення. Серед деяких з них сила деяких осіб майже заламується. Пристосовуючи тягарі до наших плечей, а наші плечі до тягарів, Бог дає нам необхідну ласку в часі кожної потреби, і поступово, як і у випадку нашого Господа, допроваджує до досконалості наш характер – характер Своїх учнів, котрі щоденно складають власне людське життя зі своїм дорогим Господом в приємній жертві.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!