Це є завжди нашим благословенним привілеєм – представити наш смуток і журбу Господу:
«Бо Він знає, як усувати
Всю гіркоту печалі у житті».
Він чинить це, показуючи нам через досвід марноту земних справ і їх повну неспроможність задовольнити прагнення душі чи потішити зраненого духа. В таку мить приходить думка, що, не дивлячись на те, що наші випробування є неприємними для нас, незабаром вони проминуть, і якщо ми їм дозволимо, то вони лише розвинуть в нас мирні плоди праведності і розвинуть сильні і благородні характери, привчені до повного самоконтролю, розсудного роздумування і терпеливого зношення страждань, а також до практикування люблячої лояльності, вірності і довір’я до Бога. – R 1937
* * *
Привілеєм християн є можливість молитися до Бога через Христа, щоб через молитву мати доступ до Нього в будь-який момент. І вони мають запевнення про ласкаву відповідь на молитву. Бог також є з ними через Свою симпатію, любов і поміч у всіх турботах. Він запевнив їх звільнення від усіх турбот, коли ті досягнуть передбаченої мети. Серед турбот Бог є для християн підпорою і зберіг для них найвищі почесті в Його славному Царстві, які тільки можна осягнути,.
«Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний» — Пс. 39:2.
Мабуть кожна випробовувана особа цілком погодиться з тим, що язик, як в речах добрих, так і злих, має потужніший вплив, аніж будь-який інший орган тіла. Досвід також показує, що набагато легше контролювати будь-який інший орган, чим язик. Він такий вмілий слуга, що кожна амбіція, пристрасть і схильність грішної природи намагаються вживати його як слугу або знаряддя зла. Тому це вимагає від християнина посиленої пильності, мудрості і старанності, аби управляти цим органом свого тіла і підкорити його новому розуму в Христі, щоб він не був перешкодою для нього чи для інших, але, навпаки, щоб був поміччю на нашій вузькій дорозі. – R 2156.
* * *
Ті, кому бракує скритності, схильні грішити своїми язиками, висловлюючи речі несправедливі щодо Бога, себе та інших. Навіть ті, які мають до високої міри розвинену скритність, не є цілком вільні від того зла. Для обидвох класів, а особливо того першого, є необхідним скерувати увагу на свої нахили, думки, мотиви, слова, вчинки, оточення і впливи, що діють на нього, щоб бути в стані висловлювати властиві речі та уникати висловлювання злих речей. Люди Божі завжди повинні контролювати свої язики; особливо мусять це робити в присутності злих людей, які перекрутять їхні слова з самолюбними намірами і в злих цілях, як доводить уся історія.