Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу — Рим. 12:1.
Віддавання всього, що ми посідаємо, в Господній службі є не лише розумною річчю, але це є дуже малою жертвою, набагато меншою від тієї, яку ми хотіли б віддати Богові, Котрий проявив до нас стільки співчуття і милосердя. Ми повинні мати таке почуття, ніби взагалі немає нагороди за самопосвяту. Хоча Бог зв’язав з посвяченням великі нагороди і благословенства, однак ми повинні зрозуміти, що відмова їх прийняти не лише вказувала б на недостатнє оцінення Господнього милосердя, але також на слабкість розуму, розсуду, який нездатний співставити триваючі впродовж кількох коротких років нікчемні і скороминущі приємності, що випливають з самоволі, з вічністю радості, благословенств і хвали в гармонії з Господом. – R 2642
* * *
Ця настанова дана не для того, щоб спонукати нас до посвячення в надії отримати велику нагороду, але швидше, щоб учинити це по причині великого довір’я до Бога, вдячної любові за отримане добро і оцінюючої любові за добро, котрим є Бог і котре Він виявляє. Ці достоїнства – діючи в нас через Правду, яка стала зрозуміла і пережита у виправданні – допомагають нам віддати Богові наше мале людське все, не лише в його представленні перед Ним, але також в повному виконанні в смерті як жертві. Якщо ми практикуємо силу, любов, справедливість і мудрість, які в нас щоденно виробляє Господь, то будемо в стані виконати нашу посвяту Богу на славу, іншим на користь і собі для вічного добра.
Вірші Зоріння: 37. Статті з Вартової Башти: R 5422.
Питання: Чи дотримувався я своєї посвяти цього тижня? В яких обставинах моя посвята була випробовувана? Як я відповідав на заклик до посвяти? Що мені допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
«Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний» — Пс. 39:2.
Мабуть кожна випробовувана особа цілком погодиться з тим, що язик, як в речах добрих, так і злих, має потужніший вплив, аніж будь-який інший орган тіла. Досвід також показує, що набагато легше контролювати будь-який інший орган, чим язик. Він такий вмілий слуга, що кожна амбіція, пристрасть і схильність грішної природи намагаються вживати його як слугу або знаряддя зла. Тому це вимагає від християнина посиленої пильності, мудрості і старанності, аби управляти цим органом свого тіла і підкорити його новому розуму в Христі, щоб він не був перешкодою для нього чи для інших, але, навпаки, щоб був поміччю на нашій вузькій дорозі. – R 2156.
* * *
Ті, кому бракує скритності, схильні грішити своїми язиками, висловлюючи речі несправедливі щодо Бога, себе та інших. Навіть ті, які мають до високої міри розвинену скритність, не є цілком вільні від того зла. Для обидвох класів, а особливо того першого, є необхідним скерувати увагу на свої нахили, думки, мотиви, слова, вчинки, оточення і впливи, що діють на нього, щоб бути в стані висловлювати властиві речі та уникати висловлювання злих речей. Люди Божі завжди повинні контролювати свої язики; особливо мусять це робити в присутності злих людей, які перекрутять їхні слова з самолюбними намірами і в злих цілях, як доводить уся історія.