Не обманюйтеся… Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне — Гал. 6:7,8.
Ми сіємо для тіла кожного разу, коли дозволяємо тілесним, самолюбним, несправедливим, грішним бажанням тіла керувати в наших серцях і в нашому житті. Кожне чергове сіяння полегшує наступне, і щораз певніше провадить до кінця тієї дороги, яким є друга смерть. І, навпаки, кожне сіяння для духа, кожен спротив бажанням тіла, скерованим до самолюбства і т.п., і кожне зусилля нового розуму, нової волі в духовному напрямку до речей чистих, благородних, добрих і правдивих, є сіянням для Духа, яке принесе нам додаткові плоди Духа, чесноти Духа, і яке, якщо буде витривалим, припровадить нас до гармонії з ласкавими обітницями і постановами Господа – до вічного життя і Царства. – R 3321
* * *
Як обманює себе той, хто сіє природне зерно певного роду, а сподівається збирати врожай іншого роду, так само обманює себе й той, хто сіє символічне зерно певного роду, а сподівається збирати символічний врожай іншого роду. Яке сіє, таке і жне. Тому, якщо хтось, отримавши Святого Духа, сіє для тіла, той обманює себе, якщо сподівається жати від Духа. Зі свого тілесного сіяння він буде жати тілесне жниво, яке закінчиться смертю. Потішаючою для нас є незмінність права, що духовне сіяння приведе до духовного жнива. Отже, коли сіємо для Духа – вірно вивчаємо, розповсюджуємо і практикуємо духовні речі, то не будемо розчаровані, бо нашим жнивом буде життя вічне.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!