І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, – той не може бути учнем Моїм! — Луки 14:27.
Несення Господом хреста полягало у виконуванні волі Отця в неприязних обставинах. Такий шлях спровадив на нього заздрість, ненависть, незгоду, переслідування і т.п. від тих, які вважали себе Божим людом, але про яких наш Господь, Який читав їхні серця, сказав, що їх батько – диявол. З того часу, як ми йдемо тим самим шляхом, яким ішов наш Господь, ми можемо слушно сподіватися, що наші хрести будуть подібні до Його хреста – опозиція до нашого виконання волі нашого Небесного Отця, опозиція до нашої служби для Його справи і до чинення так, щоб наше світло світило згідно з вказівками нашого Господа і Провідника. – R 3235
* * *
Хрест означає несприятливі досвідчення, які ми мусимо проходити під час наших намагань підпорядкувати свою поведінку засадам Божого Слова. Таке поводження, а не інше, виражають слова: «йде вслід за Мною». Величезна більшість не чинить так навіть у звичайних обставинах. Мала меншість чинить це в таких обставинах, і лише нечисленні послідовники Ісуса чинять так за будь-яких умов. Часом це вичерпує їхні сили майже до меж витривалості. І якби не спеціальна поміч Господа, то, без сумніву, вони не були б спроможні нести свого хреста. Його поміч, удільна їм щeдро і з задоволенням, утримує їх від упадку і підтримує в стані учнівства.
Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку — Вих. 33:14.
Господь завжди присутній зі своїм народом. Він завжди думає про нас, пильнує наші справи, оберігає нас від небезпеки, забезпечує нас дочасними і духовними благами, читає наші серця, помічає кожен порив люблячої відданості для Нього, скеровує впливи, що нас оточують, для нашої направи й очищення, і звертає увагу на наші найменші прохання про поміч, співчуття чи спільність із Ним. Він ні на мить не перестає пильнувати, чи кличемо ми Його оживленого дня, чи в часі спокійної ночі. Як благословенним є усвідомлення незмінної вірності! Жодна правдива Божа дитина не є позбавлена цього доказу свого усиновлення. – R 3250
* * *
Вислів «Сам Я» означає «обличчя» (у Куліша «лице Моє йтиме з тобою»). Господнє обличчя представляє Його ласку. Його неласка для людського роду була показана через Його відвернення спиною до людства. А коли Господня ласка повернеться до людей, то Його обличчя буде променіти добротою, оздоровленням і благословенням. Тепер Господь уділяє ласку Своєму людові як їх особливу частку. Не дивлячись на всі наші нестачі, посідання цієї ласки робить нас незмірно багатими. Його ласка запевняє нас, що ми здолаємо наших духовних ворогів, а після нашої перемоги ми будемо благословенні ханаанським відпочинком вічного миру, вільним від гріха, омани, самолюбства і світовості, а наповненим мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою та мисленням категоріями Царства – Божим ідеалом справжнього відпочинку.
Співзвучні вірші: Пс. 5:13; 11:7; 41:12,13; 102:14; Пр. 16:7; Єз. 39:29; Лук. 2:52; Ів. 14:16-23; Дії 10:35; Еф. 1:6; Євр. 4:14-16; 1 Пeт. 2:9.
Пісні: 27, 119, 99, 35, 102, 49, 112 / 129, 6, 61.
Вірші Зоріння: 66.
Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Які досвідчення з Божою ласкою і відпочинком в Ньому я мав цього тижня? Що я чинив, щоб їх отримати? Як я їх використовував?