Пильнуймо в значенні пильного звертання уваги на всі вказівки, які Господь, наш Бог, уділив нам стосовно того, що могло б бути служінням, відповідним до прийняття Ним. Пильнуймо, силкуючись ступати так докладно, як тільки можливо, слідами великого Первосвященника. Будьмо тверезими в тому значенні, щоб ми не були легковажними. Будучи щасливими, радісними в Господі, вільними від тривог, які пригнічують інших з по причині поганого зрозуміння характеру і плану Отця, будьмо тверезими в значенні щирого оцінення теперішніх можливостей і привілеїв, пов’язаних зі служінням Господу, і не будьмо бездумно недбалими, дозволяючи нагодам і привілеям випадали нам з рук, щоб ми потім не шкодували. – R 3054
* * *
Слово пильнувати означає стояти на варті. Воно наводить нас на думку, що ми маємо бути озброєні, чуйні, придивляючись до наших нахилів, думок, мотивів, слів, учинків, оточень і впливів, які діють на нас і через нас, перевіряючи все, що входить чи залишає поле нашого розуму й серця. Ми маємо недовіряти їх твердженням про приязнь, вимагаючи доказів для таких заяв, беручи в полон те, що не може дати таких доказів, та дозволяючи увійти та вийти тому, що може їх дати. Маємо звертати увагу на всю сферу наших обов’язків і привілеїв, залишаючись насторожі аж до зміни варти. Бути тверезими означає мати рівновагу в здібностях і судженні; не переоцінювати, ані не ігнорувати учасників нашої боротьби; визнавати як власні слабості, потреби, цілі й досягнення, так і здобутки наших ворогів, а також силу, мету і допомогу нашого Вождя; визнавати труднощі, час тривання і мету нашої боротьби; мати певність, що невірні будуть переможені, а вірні стануть переможцями. Маючи це на увазі, розвиваймо велику і тривалу обережність.
Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь — Лук. 2:10, 11.
Хоча ми не можемо погодитися з тим, що цей день є властивим днем для святкування народження нашого дорогого Відкупителя, та мусимо наголосити, що це мало місце біля першого жовтня (Студії Святого Письма, Том 2, 58 с.). Оскільки Господь не висловив Свого бажання, щоб ми святкували Його день народження, то не має значення, в який день буде святкуватися ця важлива для всіх подія. В цей так загально святкований день, ми також можемо приєднатися до тих всіх, чиї серця палають любов’ю й оціненням Бога і Спасителя. Звичай давати один одному подарунки в цю пору року здається особливо відповідним. Бог є Дарителем кожного доброго і досконалого дару. Бог постійно дарує, а ми отримуємо від Нього, але серед усіх Його дарів найбільшу вартість має для нас дарування Ним Свого Сина, Який став нашим Відкупителем. – R 3289
* * *
Добра новина великої радості для всіх людей звіщає наступні численні благословенства: прощення гріхів, наслідком якого буде воскресіння померлих; докладне знання Правди; створення для людського роду умов, які не сприяють гріху й омані, а сприяють правді й праведності; благотворний Христовий вплив, який діє на всіх; допровадження до того, що кожне коліно зігнеться і кожні уста визнають Його владу; уділення всім Святого Духа і привілеїв Святої Дороги. Це ті благословення Угоди, скріпленої присягою, які запевняють «насінню», що воно буде адміністратором для людства. Ціна викупу, досконала людська істота, мусила існувати, перш ніж могла бути складена як підстава тих всіх благословенств. Тому Той, хто мав бути Господом і Христом, мусив народитись в людській природі. І про Його прихід на світ Ангел міг благовістити як про передвістя благословенного розвитку, який має своє коріння в народженні Немовлятка в Віфлеємі, а свій плід – в реституції людини.