Одним з дуже тяжких завдань християнина є подолання духом любові світового духа, керованого пихою. Світова пиха кидає виклик вірі в Бога і послуху Йому. Лише ті, які мають відвагу і цілковито довіряють Господу, можуть перемогти цього велетня. Щоб перемога була повною, необхідно, щоб пиха була цілком упокорена, умертвлена, так, щоб більше ніколи не могла піднятися й знищити нас. Це є особиста боротьба, а єдиною зброєю проти цього велетня є камінь зі струмка – послання Господа, котре вказує нам, що приємне і прийнятне для Господа, а також запевняє нас, що той, хто упокорює себе, буде піднесений, а той, хто підносить себе, буде понижений. Як про це сказав поет:
Там, де закінчується хвалькуватість,
починається правдива гідність.
– R 3230
* * *
Пихатість є перебільшеною самооцінкою. Вона може проявлятися в надмірному почутті власної гідності і самовпевненості, а також в самозадоволенні та самовивищенні. Хто має пиху в серці, той любить ці риси в собі, хоча постійно зневажає їх в інших. Такий дух веде до зневаги щодо інших. Це одна з найбільш небезпечних рис для християнина. Вона робить особу нездатною до будь-якого доброго слова чи діла. Вона віддаляє від Бога, Христа і співтоваришів. Бог не може вживати таку особу в Своїх цілях. Знаючи їх злі серця, Він противиться їм і відсуває їх на бік, а якщо вони виявляються зовсім непоправними, Він їх відкидає і дивиться на них з огидою.
Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку — Вих. 33:14.
Господь завжди присутній зі своїм народом. Він завжди думає про нас, пильнує наші справи, оберігає нас від небезпеки, забезпечує нас дочасними і духовними благами, читає наші серця, помічає кожен порив люблячої відданості для Нього, скеровує впливи, що нас оточують, для нашої направи й очищення, і звертає увагу на наші найменші прохання про поміч, співчуття чи спільність із Ним. Він ні на мить не перестає пильнувати, чи кличемо ми Його оживленого дня, чи в часі спокійної ночі. Як благословенним є усвідомлення незмінної вірності! Жодна правдива Божа дитина не є позбавлена цього доказу свого усиновлення. – R 3250
* * *
Вислів «Сам Я» означає «обличчя» (у Куліша «лице Моє йтиме з тобою»). Господнє обличчя представляє Його ласку. Його неласка для людського роду була показана через Його відвернення спиною до людства. А коли Господня ласка повернеться до людей, то Його обличчя буде променіти добротою, оздоровленням і благословенням. Тепер Господь уділяє ласку Своєму людові як їх особливу частку. Не дивлячись на всі наші нестачі, посідання цієї ласки робить нас незмірно багатими. Його ласка запевняє нас, що ми здолаємо наших духовних ворогів, а після нашої перемоги ми будемо благословенні ханаанським відпочинком вічного миру, вільним від гріха, омани, самолюбства і світовості, а наповненим мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою та мисленням категоріями Царства – Божим ідеалом справжнього відпочинку.
Співзвучні вірші: Пс. 5:13; 11:7; 41:12,13; 102:14; Пр. 16:7; Єз. 39:29; Лук. 2:52; Ів. 14:16-23; Дії 10:35; Еф. 1:6; Євр. 4:14-16; 1 Пeт. 2:9.
Пісні: 27, 119, 99, 35, 102, 49, 112 / 129, 6, 61.
Вірші Зоріння: 66.
Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Які досвідчення з Божою ласкою і відпочинком в Ньому я мав цього тижня? Що я чинив, щоб їх отримати? Як я їх використовував?