Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? — 1 Кор. 4:7.
Усі з Господнього посвяченого народу повинні розуміти, що вони прийшли до теперішньої благодаті і правди не через свою власну мудрість, ані через мудрість інших, але через мудрість і ласку Господа. Ця сама думка повинна розважатися всіма, які служать люду Божому як служителі, слуги в кожній ділянці праці, котрі в якійсь мірі відповідальні перед Господом за своє становище в домі віри, а їхні нагоди служби як Господніх речників повинні бути ними відчуті і визнані. Хто цього не визнає, той показує, що не оцінює їх належно. – R 3277
* * *
Те, чим ми відрізняємося від інших у важливих життєвих справах (в межах талантів, становища або привілеїв в Божій службі), залежить не від нас самих, але від Бога. Це Він робить так, що ми відрізняємося один від одного. Тому властива позиція нашого розуму щодо нашого становища в Господній службі – це покора. Вихваляння є виключене, оскільки все є милістю від Нього.
Співзвучні вірші: Як. 1:17; Ів. 3:27; 1 Кор. 12:11; Рим. 12:3,6; 1 Пет. 4:10; Еф. 2:8,9; Фил. 2:13; Мих. 6:8; Мат. 5:3; Лук. 14:11; 17:10; 22:24-27; 1 Кор. 1:28,29.
Пісні:
Вірші Зоріння: 81. Статті з Вартової Башти: R 5284
Питання: Якими були на цьому тижні мої досвідчення, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх сприйняв? В чому виявився результат?