Питання: В Еф. 6:13-17 ми читаємо про зброю християнина, яка включає також «броню праведності (14 в.), але в 1 Сол. 5:8 вона названа «бронею віри і любові». Яка причина цієї різниці?
Відповідь: Здається, Апостол в 1 Сол. 5:8 подає більш стисле бачення, де хотів включити віру, надію і любов – найбільші з плодів або чеснот Святого Духа (1 Кор. 13:13; Гал. 5:22,23; 2 Пет. 1:5-8). Відповідно до цього надія порівняна до шолома, а віра і любов – до броні воїна.
Однак, в Еф. 6:13-17 Апостол подає більш розгорнуту точку зору, кажучи: «Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовність Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, як і меча духовного, який є Слово Боже!»
Тут, так само як і в Іс. 59:17, справедливість, тобто любов обов’язкова до Бога і ближнього, одна з частин любові, є порівняна до панцира воїна, в той час як в 1 Сол. 5:8 Апостол має на увазі не лише віру, але також несамолюбну безкорисливу любов (аґапе), яка не повинна практикуватися не в згоді з обов’язковою любов’ю. То ж, здається, що Апостол доповнює тут свій опис зброї християнина з Еф. 6, додаючи безкорисливу любов. Стараймося всі зодягнути і зберегти «зброю світла» (Рим. 13:12)!
Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! — Пс. 31:25.
Виглядає, що інколи противник намагається знеохотити нас думкою, що наші випробування і труднощі «вузької дороги» жертвування так чи інакше будуть даремними, і ми могли б з таким же успіхом від них відмовитись. Який же шлях ми тоді повинні обрати? Ми повинні наслідувати приклад нашого Господа і шукати Отцівського обличчя, прагнучи дізнатися, чи всі наші справи є у згоді з Ним; прагнучи одержати якесь запевнення, що Він далі нас любить, і хоча світ може нас ненавидіти і говорити про нас всяке лихе і неправдиве слово, то ми і надалі маємо Його визнання; прагнучи якихось свіжих доказів того, що з нами все буде добре, що Господь дасть нам участь у воскресінні праведних до вічного життя. – R 2773
* * *
Надію в Господі мають ті, котрі покладаються на Його Слово і Провидіння. Оскільки Бог є на їхньому боці, то вони можуть бути відважними, незважаючи на те, якими б виснажливими не були обставини їхнього життя, розуміючи, що всі вони будуть діяти в напрямку зміцнення їхніх характерів в подібності до Христа. Нехай ці роздумування додадуть їм відваги і зміцнять у кожному доброму слові та вчинку, аж поки всі вони не стануть приємними в очах Того, котрий так ласкаво їх благословляє.