ТЕОРІЯ ПРО УНІВЕРСАЛЬНЕ СПАСІННЯ Є НЕБІБЛІЙНОЮ
Хтось задав запитання: Чи вчить Святе Письмо про універсальне відкуплення чи універсальне спасіння, чи про одне й друге? Це запитання можна було б виразити іншими термінами, але суть була так само правильною. Ми можемо сказати, що Біблія навчає про універсальне відкуплення, і що це відкуплення є на користь усіх, а додатково воно принесло користь вибраним в Євангельському Віці, а результати смерті Христа будуть явними в належний час (1 Тим. 2:6), в Тисячолітньому Віці, коли вона стане ефективною для всіх невибраних з Адамового роду (Рим. 5:18,19). Коли відкуплення принесе результат для всіх, то це означатиме універсальне відкуплення або спасіння від Адамової кари смерті. Бог хоче, щоб усі люди спаслися, від осуду, і прийшли до пізнання Правди (1 Тим. 2:4). В додатку до того, що можливістю спасіння скористалися вибрані Євангельського Віку, кожен невибраний з Адамового роду зможе бути врятований від Адамового осуду, матиме повну, цілковиту можливість повернути все, що було втрачене (Мат. 18:11), і одержати вічне життя. Але кожен зможе мати вічне життя, лише якщо належно відреагує і буде повністю співпрацювати. Існує Божественний Закон, і якщо він буде порушений, то це приведе до осуду смерті, як і у випадку прабатька Адама (1 Кор. 15:21). Порушення цього Закону тим, хто був визволений від Адамового прокляття і цілком відновлений, буде означати особисте повторне засудження на смерть. Біблія говорить про таке засудження як про другу смерть, і що деякі будуть їй піддані (Об. 20:14; 21:8).
Перша смерть прийшла на всіх через гріх однієї людини (Рим. 5:12). Друга смерть не прийде ні на кого, окрім тих, які особисто вчинять добровільний, свідомий гріх (Євр. 10:26-31; Єр. 31:29, 30), а Біблія каже, що будуть ті, котрі це зроблять. Такий гріх не може бути вчинений, якщо особа спочатку не буде звільнена з-під попереднього прокляття, що прийшло на неї через прабатька Адама – першого прокляття смерті. Тому світ не може померти тепер другою смертю, тому що він ще не звільнений від першої смерті. Жодна людина не може бути справедливо випробувана та засуджена на смерть двічі за той самий злочин. Щоб отримати другий осуд, людина мусить вийти, чи то дійсно чи приписано, з-під першого осуду, а потім вчинити другий злочин. Світ був засуджений один раз – Адам і весь його рід в ньому (1 Кор. 15:22). Вони можуть отримати нове засудження лише після того, як через заслугу Христа будуть звільнені з-під того осуду.
ВЕЛИКИЙ МАЙБУТНІЙ ДЕНЬ СУДУ СВІТУ
Тому Біблія говорить, що Бог передбачив великий день, тисячолітній день, в якому Христос буде судити світ, тобто випробовуватиме його. Право на таке випробування наш Господь Ісус запевнив Собі Своєю власною смертю (Ів. 5:22,27-29), вкусивши смерть за Адама та все його потомство, засуджене в ньому (Євр. 2:9). Смерть нашого Господа, досконалого чоловіка, є достатньою для повного відшкодування за осуд, що прийшов на першу людину (1 Ів. 2:2). Таким чином був відкритий шлях до великих «часів відновлення», про які говорить Апостол Петро (Дії 3:19-21).
Таким чином наш Господь Ісус став Відкупителем, Набувачем Адама та всього його потомства. Він ще не завершив до кінця працю набуття, тому що застосування заслуги Його жертви за світ мало відбутися лише після Його другого приходу, після укомплектування Церкви. Як тільки це набуття буде застосоване, одразу буде вчинено скасування гріха світу. Світ тоді навернеться до Христа, звільниться від прокляття первісного або Адамового гріха; кожен особисто матиме повну можливість, або пробу, суд, щоб виявити свій справжній характер, свої справжні наміри, своє справжнє становище щодо добра і зла, Бога і гріха. Спочатку це принесе користь живущим народам, а потім, поступово, тим, хто в гробах, коли вони вийдуть звідти. Це буде універсальне відкуплення, або визволення, з-під Адамової кари смерті; це буде універсальне викуплення з Адамової смерті – але це не буде універсальне визволення або спасіння до вічного життя, яке буде лише на умовах (Ів. 6:53).
Апостол Павло, коли говорить про цей великий день випробування, або День Суду світу, каже: «Бо Він визначив день [майбутній], коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив» (Дії 17:31). Церква, Його Тіло, Його Наречена, буде допомагати Ісусові в праці цього великого тисячолітнього Дня Суду (2 Пет. 3:7-12; Мат. 19:28; 25:31; Луки 22:29, 30; 1 Кор. 6:3; 2 Тим. 4:1; Пс. 72:1-4; Іс. 32:1; Єр. 23:5,6; 33:14-16; Овд. 21). Вони тоді як Царі і Священики царюватимуть разом з Ним на землі (Об. 5:9,10; 20:4,6), щоб дати всьому людству повне звільнення від Адамової кари і повну можливість повернутися до Бога. «Хто хоче» (Об. 22:17), зможе мати тоді ту повну можливість і зможе, довівши це, виявитися гідним вічного життя. В кінці тисячі років (Об. 20:7-9), під час остаточного випробування людства, вони повинні будуть показати, що можуть і хочуть – можуть по причині досконалості, а хочуть по причині належних намірів серця – дотримуватися засад Божого Права. Всіх таких Отець нагородить вічним життя. Всі інші будуть навіки знищені (Дії 3:23).
Адам був на випробуванні до цього вічного життя, але він спіткнувся уже на початку цього випробування. Людство розпочне його на початку Тисячоліття, але інакше. Вони почнуть, будучи недосконалі, але з досвідом щодо суті і наслідків гріха, і під прикриттям заслуги Христового Викупу – яка діятиме уже не на засадах особистого приписання, але через дію Посередницького Панування; вони зможуть все вище, вищі і вище підніматися з гріха та смерті, йдучи святою дорогою (Іс. 35:8,9). Маючи такі привілеї, вони зможуть виявити свій справжній характер, чи він схилятиметься до добра чи до зла. Якщо вони остаточно будуть схильні до добра, то отримають вічне життя; та якщо до зла, то втратять вічне життя, і знову помруть і залишаться мертвими навіки – понесуть другу смерть. Отже Біблія вчить про універсальне відкуплення або спасіння від Адамової кари смерті, але вона не вчить про універсальне спасіння до вічного життя.
BS № 609, ʼ86, 98; SB № 27, ʼ87,152
Біблійний Прапор № 11, 2019