ІСТОРІЯ ВІКУ ЄВАНГЕЛІЇ В ПРОРОЦТВАХ
Ісая 24:1-23
Це дослідження державного занепаду єврейського народу буде зрозумілим, якщо його розглядати з точки зору пророчого застосування та виконання за часів Тита в Єврейському жниві.
З цієї точки зору Іс. 24 пророчо застосовується до часу від початку Єврейського Жнива, протягом усього віку Євангелії й аж до Тисячолітнього Посередницького Панування Христа. Цей розділ спочатку описує умови Єврейського Жнива (1-12 в.), час замішання та горя в ньому, а також спустошення Юдеї як покарання від Єгови за беззаконня тілесного Ізраїлю як народу. Потім він говорить (13-16 в.) про вірний залишок, розсіяний між народами, які прославляють Його, навіть у далеких краях. Далі він описує (16-23 в.) зраду певних вождів віку Євангелії, особливо ієрархію, в символічному Вавилоні, Християнстві, загрози і переслідування Божого народу в Євангельському віці, повалення та усунення імперії сатани, як світської, так і релігійної, у великому Часі Утиску, а також заснування і процвітання славного Божого правління праведності через Христа (Об. 11:15) на нових небесах і новій землі. Ісая 24 подає нам у пророцтві головним чином коротку історію цілого Віку Євангелії.
Єврейське слово «ерец» зустрічається шістнадцять разів в Іс. 24 і дуже часто в інших місцях Біблії. Зазвичай воно перекладається або «Земля/світ», як у 1 в. , або «край» (дивись зноску до 1 в. в ASV; Лісер передає його як «край» всюди у 1-12 віршах). В більшості перекладів на різні мови в 1-12 віршах надається перевага більше слову «край», аніж «земля», тому що край (land) включає людей (пор. Ос 4:3,6,9; Лук. 13:34,35; 21:20 тощо).
Оскільки тілесний Ізраїль є образом на духовний Ізраїль, і оскільки Єврейське Жниво знаходить свою відповідну паралель у Євангельському Жниві, то цілком властиво застосувати вирази «нищить землю», «пустошить її», «обертає поверхню її» і т.п. також до кінця – тобто Жнива Віку Євангелії, особливо до Часу Утиску з 1914 р. (див. Z 1813, 2 кол., ост. абз.; 5735, 2 кол.; BS ’60:63; ’68:63). Однак, як вже зазначалося, ми розглянемо пророцтво Ісаї 24 в цілому, як виконане історично і хронологічно, починаючи з Єврейського Жнива, в якому почався вік Євангелії.
БОЖЕ ПОКАРАННЯ ТІЛЕСНОГО ІЗРАЇЛЮ
Коли Ісус, народжений під Законом, прийшов до Свого народу, «свої відцурались Його» (Гал. 4:4; Ів. 1:11), «його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем”» (Лук. 19:14); і вони, а особливо їхні лицемірні вожді, «сліпі поводирі» – замишляли проти Нього і переслідували Його, «відкинули його… і убили» (Лук. 20:14,15; Дії 2:36, 3:15). Він би зібрав їх разом, як їх Месія, як квочка збирає своїх курчат під свої крила, та вони не захотіли. Тому їх дім залишився для них спустошенням (Мат. 24:13-29), а їх народна політика була повалена і знищена римською армією (Лук. 21:20-24; Веріянські коментарі).
Ісая в 1 в. пророкує в кількох всеохоплюючих реченнях про покарання, що Єгова відвідає єврейський народ під час Єврейського Жнива «за грішну дорогу свою (відкинення Ісуса), і за свої беззаконня (гріхи проти Закону)» (Пс. 107:17; див. Е 4:169): (1) нищить землю; (2) пустошить її; (3) обертає поверхню її (буквально – перевертає лице її; як, наприклад, пляшка стає порожньою, будучи перевернута догори дном; пор. Пс. 146:9); а (4) мешканців розпорошує в епоху Віку Євангелії (пор. Повтор. 4:27; 28:64; 30:3).
Потім Ісая подає деякі деталі: всі групи постраждають однаково, незалежно від соціального становища (2 в.); земля буде дощенту спустошена і пограбована (3 в.); земля та її мешканці, включно з її вельможами, засумують, ослабіють і зникнуть (4 в.). Ізраїльтяни загалом осквернили, забруднили, зіпсували їх край, де мешкав Бог (Чис. 35:33,34), через їх невірність Йому, в їх переступах Його Закону, через ідолопоклонство та подібні речі, через зміну Його законів, Його доктрин (постанов; пор. Вих. 18:20; Е 11:332), а також зламавши вічного заповіта (5 в.; пор. Єр. 3:1-5; 11:2-10; Е 14:330,352,353; Єзек. 16:59).
Добрим наміром Бога було зробити Ізраїль «народом для Себе», як Він присягнув їхнім батькам – «Аврааму, Ісааку та Якову» (Повтор. 29:13); але через невірність Ізраїлю, їх нелояльність до Нього, до Бога, з яким вони склали заповіт, Він послав на них обіцяне прокляття (Повтор. 11:26-28), і воно поглинуло їх сферу науки і духа (пор. Єр. 7:34; Е 14:346) і зробило їх край спустошенням, знищивши єврейський народ, але рятуючи останок – правдивих ізраїльтян (6 в.; див. Рим. 9:27,29; 11:5; Р 2: 195,196 (англ. 205,206).
Спустошення тілесного Ізраїлю дійсно було сумним. Святкова радість змінилася на тишу та печаль. Для невірних ізраїльтян їх забезпечення Правдою на часі через їхніх вождів (вино молоде) висохло – це джерело постачання (виноградина) засохло і принесло розчарування, а ті, хто раділи, стали сумними (7 в.; пор. Йоіл 1:10,12). Більше не було радості серед них (8 в; пор. Ос. 2:11) в їх простій Правді, і для них їх глибока Правда стала гіркою – їх вино перетворилося на жовч (9 в.; пор. Повтор. 32:32,33).
Єврейський народ, його релігійний уряд (місто), зневажив Божий закон і порядок, в тому числі послання про Ісуса як Месію, тим самим вони «знівечили Боже Слово ради передання» (Мат. 15:6), і відкинули Його і, вимагаючи, домоглися Його розп’яття; цей народ впав у стан хаосу, і кожна його частина була зламана і покинута, так що ніхто не міг увійти туди (10 в.). Був крик туги через те, що їх джерело Правди було відрізане (Лук. 16:19, 22-24); вся радість померкла, коли вони увійшли в довгу і похмуру ніч Переселення під час Віку Євангелії, коли вони не могли вже радіти в своєму благословенні як народ та в межах своєї батьківщини (11 в.). Їх релігійна форма правління як народу залишилася спустошеною і в нього більше не було входу (12 в.).
ЗІБРАНИЙ ОСТАНОК СПІВАЄ НА БОЖУ СЛАВУ
Відступницький дім Ізраїлю, його національне спустошення, знищення, покарання і розсіяння цього народу є яскраво зображені у 1-12віршах. Це було в той самий час, час Єврейського Жнива – «так буде посеред землі, посеред народів» (13 в.) – той залишок справжніх вірних Ізраїльтян був зібраний до Ісуса, як їх Месії та Господа. Вибрання останніх з цих кількох вибраних подібне до «оббивання [струшування] оливкового дерева» після того, як основна частина оливок була зібрана, щоб зібрати тих кілька, що залишились на найвищих і найплодоносніших гілках (див. Іс. 17:6), а також порівнюється із збиранням кількох виноградин, що залишилися після збору винограду (основного збору).
В той час як народ тілесного Ізраїлю в цілому спотикався через невіру, а їхній дім залишився їм порожній, залишок прийняв Христа (Ів. 1:11,12; 14:6), залишився в спеціальній ласці Бога і став ядром духовного Ізраїлю. Вони «перебували однодушно… із радістю та в сердечній простоті, вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дії 2:46,47).
З самого початку Церква виконала пророцтво про Сіон: «Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів!» (Іс. 12:6). Оскільки вживаються ті самі єврейські слова для «радіти» і «кричати» (слово, що означає бадьоре висловлювання), Іс. 24:14 можна передати так (як є в перекладі Огієнка; порівняй з Leeser): «Свій [Церква] голос підіймуть і будуть радіти [співати, радісно представляти послання Євангелії], через величність Господню [Єгови, в Його надзвичайних атрибутах] викрикувати голосно [сильно про це проголошувати] будуть від моря [рання Церква першою здійняла гімни хвали, переважно вздовж узбережжя Середземного моря та на сусідніх островах]».
«Тому [через Його величність] Господа [Єгову] славте на сході, на морських островах Ім’я Господа [Єгови], Бога Ізраїлевого!» (15 в.). Ті, хто вивчає Біблію, в загальному вважають, що слово «полум’я» у Версії Короля Якова відноситься до «сторони ранкового світла», до сонця, що сходить, тобто сходу, на противагу «морським островам», тобто заходу. Тут святі раннього періоду віку Євангелії, куди б вони не пішли, на схід чи на захід (як і ті, хто пізніше в цьому віці), закликали прославляти Єгову (пор. Мал. 1:11; Дії 15:14; Мат. 8:11; Е 4:340; R 5407, 2 кол., 3 абз.).
Пророчий поклик зустрів чудовий відгук, і пісні слави було чути далеко і широко, в міру того, як дедалі частіше послання Євангелії проголошувалося від берега до берега і до краю землі (16 в., перше речення; Дії 1:8). Вони проповідували «славу праведному» (KJV): (а) вони завжди, головним чином і в першу чергу, приписували її Богу та Ісусу Христу, в Якому і через Якого була представлена Божа слава (Ів. 1:14; 5:23; Рим. 9:23; 2 Кор. 4:6; Еф. 2:6,7; Євр. 1:3); (б) Церкві від Бога через Ісуса у віці Євангелії і цілу вічність (Пс. 84:12; Мат. 13:43; Ів. 17:22; 2 Кор. 3:18; Кол. 3:4; Євр. 2:10; 1 Пет. 5:10,11), а також (в) праведникам світу людства завдяки Богу та Христу, і ця слава буде їм дана в Тисячолітті (Чис. 14:21; Пс. 72:19; Іс. 24:23; 40:5; Ав. 2:14; Йоіл. 3:1; Мат. 25:34; Лук. 2:10,14; Ів. 1:9; 12:32; Дії 3:19-23; 1 Тим. 2:4-6; 4:10; Євр. 2:9; 2 Пет. 3:13; Об. 21:1-5).
ЗРАДА ТА ЗНИЩЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА
Виступаючи як представник Господнього народу в його відкиненні і переслідуванні протягом віку Євангелії, особливо з рук великої системи Антихриста, Пророк оплакує їх стан випробування: «Моя убогість, моя убогість [як протиставлення до процвітання], ой горе мені: Зрадливі торговці [вожді християнства, особливо папська ієрархія] вчинили зраду; так, зрадливі торговці вчинили дуже велику зраду! [KJV; в своїх інтригах, перекручуванні, лицемірстві, зрадливості, «Святій» Інквізиції, спалюванні на стосах і т.п.]».
Але тепер, в кінці віку Євангелії, в день Помсти, великому Часі Утиску, Християнство в своїх більших чи менших системах Антихриста, грабіжник, що століттями грабував і поводився по-зрадницьки, прийде до свого кінця, буде знищений і припинить свою зрадливу діяльність (Іс. 33:1; 63:4; РТ ’76:67, 2 кол.). Цей злий порядок речей зараз поступово руйнується, і все більше і більше ми бачимо, що «люди мертвіють від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться» (Луки 21:26).
В Іс. 24:17-22 Пророк Ісая яскраво описує умови минаючого теперішньому порядку речей в Часі Утиску. Терор (страх, 17 в.) і різні лиха (яма та пастка) – це частка тих, хто в ньому знаходиться (мешканців землі). Ті, які через проголошення наближення зла намагаються втекти від суду Божого гніву, будуть схоплені та покарані одним лихом за іншим, «хто втікатиме від крику жаху [терору], до ями впаде» (18 в.).
Немає втечі від Божого суду в цей день Його гніву. Це так, як «коли хто утікає від лева, і ведмідь спотикає його. І він убігає до дому, і оперся своєю рукою об стіну, аж гадюка кусає його» (Ам. 5:19). «І як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського… аж до того дня… прийшов же потоп, – і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових… огонь із сіркою з неба линув [на Содом і Гомору], і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться» (Лук. 17:26:30; Р 4:520,521 (англ. 606,607).
Отже, в цей «день Господній» Він виливає Своє вогняне незадоволення (відкриті розтвори згори; пор. Бут. 7:11; 2 Пет. 3:6,7; Соф. 3:8), і теперішній злий порядок страшенно затрясеться, аж до самих основ (підстави землі затремтять; Іс. 2:19-21; Ог. 2:6,7; Євр. 12:26,27). У його розпаді і зникненні є жахливий безлад, і лише ті речі, яких неможливо похитнути (ті, що базуються на справедливості), залишаться (19 в.; 2 Пет. 3:10-12; Об. 16:18).
Теперішній злий порядок (земля 20 в.) намагався всіма силами латати старий одяг навіть при його логічному кінці (Пс. 107:27). Він крутиться туди-сюди як п’яний – настільки нестабільний і непевний. Він буде усунений як курінь, тимчасова споруда (шатро; те саме євр. слово є вжите в Іс. 1:8). Чому теперішній порядок знаходиться під Божим прокляттям і гнівом, і ось-ось буде повністю знищений? Чому він, як п’яний, не здатний ходити прямо, і чому він буде от-от усунений? Тому що у своїй релігійній, соціальній, цивільній та фінансовій сферах він дуже обтяжений гріхом (вчинився над нею тяжким її гріх; Об. 16:19; R 1896, 2 кол.). Теперішній злий світ з його злими небесами і землею минає, і незабаром старий напівзруйнований курінь буде витіснений Царським палацом у Новому Єрусалимі (Об. 21:1-5). Цей теперішній порядок, символічний Вавилон, буде повністю і навічно знищений, ніколи більше не існуватиме (він упаде й не підніметься знову; Об. 18:20, 21). Слава Богу!
ТИСЯЧОЛІТНІЙ ДЕНЬ
У «День Господній», «День помсти» (Іс. 34:8; 63:4; Йоіл. 2:1,2; 3:4; Овд. 15; Зах. 1:14-18), день знищення теперішнього злого світу, першої частини Тисячолітнього Дня (в день той, 21 в.), велика система Антихриста та решта символічного Вавилону будуть повністю знищені, «Бог ізгадав про неправди його» (Об. 18:5-11). Він винесе суд (покарання) над багаточисельним католицьким та протестантським духовенством, особливо ієрархією (військо висоти на висоті – на символічних небесах; військо високих – KJV) і правителів та аристократів в земній фазі імперії сатани (земних царів на землі). Вони будуть знищені як такі, і в багатьох випадках будуть буквально забиті. Вони зійдуть до смерті під час Утиску (зібрані разом, мов в’язні до ями; 22 в.). Єврейське слово «яма» тут відрізняється від того, що вжито у 18 в. Воно означає яму, таку як резервуар, підземелля тощо, і часто використовується для представлення могили, стану смерті – як у Пс. 28:1; 30:4; 88:5; 143:7; Іс. 38:18 і т.д.).
Оскільки теперішній злий порядок назавжди перестане існувати, то чи це також буде часткою всіх його мешканців, великих і малих? О, ні! Вони будуть замкнені в гробі, в’язниці смерті (замкнені у в’язниці), але свого часу (через багато днів) вони (крім сплоджених від Духа, які пішли на другу смерть) будуть згадані (навіщені), бо їх покличуть зі сну в поросі землі (Дан 12:2; Ів. 5:28, 29; Об. 20:13,14; Іс. 26:19; 35:10).
Під час Тисячолітнього Посередницького панування Правди і справедливості (Іс. 28:17) світ людства буде пробуджений зі сну смерті. Сатана – це підробка Бога як Джерела світла, від Якого походить правдиве знання і Якого символізує сонце (Пс. 84:12; Іс. 60:19,20). Під час Посередницького Царства (тоді, 23 в.) сатана і його омани будуть повністю обмежені, спростовані і посоромлені в розумах людей (застидається сонце; гебрайське слово тут означає «стати блідим»); під світлом «Сонця праведності» підробне сонце буде в його фальшивому світлі, відповідно до єврейського виразу, як лампа в полуденному сяйві. Також впавші ангели, які відбивали підроблене світло, отримане від сатани (2 Кор. 11:14,15), будуть у своїх хитрощах та обмані аналізовані, викриті, спростовані та засуджені під яскравим світлом Правди, яка буде тоді світити (місяць засоромиться, 23 в.; Е 2:410,411).
Яким же славним буде той час, коли Єгова принесе на землю Свої реституційні благословення для людства! Він царюватиме в прославленій Церкві (на Сіонській горі) та у земній фазі Свого Царства (в Єрусалимі), і перед старішими буде слава Його (23 в.). Leeser передає це такими словами: «І перед його святими у славі».
Старожитні Гідні матимуть за помічників Молодих Гідних (Е 4:317; Е 17:37) та Посвячених Табірників Епіфанії як особливих помічників у славному царюванні для благословення людства. Через радісну перспективу повного знищення імперії сатани і встановлення Тисячолітнього Христового Посередницького панування, яка так гарно пророчо зображена в Ісаї 24, добре, щоб ми від душі співали хвалу Єгові. «Хваліть Господа, – добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, – приємний бо Він, – Йому подобає хвала!» (Пс. 147:1).
PT № 769, ’20:2; ТР № 552, ’20:2
Теперішня Правда №73, вересень-жовтень 2021