ЖИТТЯ – СМЕРТЬ – МАЙБУТНЄ
РОЗДІЛ 6
СПІРИТИЗМ – СТАРОДАВНІЙ ТА СУЧАСНИЙ
Загальні зауваження – Докази того, що він є демонізмом – Хто ці духи, що уособлюють померлих? – Одержимість при першому приході – Сучасний спіритизм і його тенденції – Пересторога спіритиста і прихильника Сведенборга – Сьогодні є багато одержимих демонами – Оживлення спіритизму – Сьогодні духи організовують церкви – «У криївках» – «Відомі бо нам його задуми» – Пагубні сили сатани – «Не величайся, але бійся» – Сильний обман – Гіпнотизм і телепатія як частина сучасного демонізму – Контактування з померлими – Преп. І. К. Фанк був «діткнений» – Погляди преп. Р. Гебера Ньютона – Зафіксовані суґестивні факти – Досвіди в спіритизмі – Неналежного характеру – Духи видають свої злі наміри – Дивовижне видіння – «Чому він був викликаний до мене?» – Стримати поступ зла – Тріумф і крах сатани – Фізично вилікувані – Проповідь померлим – Проповідь духам у в’язниці – Духи, колись непокірливі, все ще непокірливі – Ті, що ведуть боротьбу з Богом – Через медіумів та одержимість – «Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів» – Як Ісус проповідував в смерті?
«Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» – Еф. 6:11,12.
Те, у що ми віримо, що є правдою стосовно спіритизму, викликає спротив з двох точок зору: (1) більшість людей не мають довіри до спіритизму, але вірять, що приписувані йому прояви та докази є обманом; (2) все більше людей схильні заперечувати існування злих духовних істот, названих демонами, і князя демонів, якого Писання називає дияволом і сатаною.
Священник Адам Кларк добре сказав:
«Сатана добре знає, що ті, які заперечують його існування, не боятимуться його сили і впливу; вони не будуть на осторозі супроти його хитрощів і засобів; вони не молитимуться до Бога про визволення від лукавого; вони не очікуватимуть на його потоптання під їхніми ногами, якщо той не існує; тому, як наслідок, вони стануть легкою й незахищеною здобиччю для ворога їхніх душ. Схиляючи людей до невіри та заперечення свого існування, він позбавляє їх пильності. Тоді він цілковито стає їхнім володарем і провадить своїх невільників згідно власної волі. Це добре відомо, що серед тих, які мають якесь релігійне визнання, ті, котрі заперечують існування диявола, мало моляться або взагалі ніяк. Певно, до існування Бога вони підходять так само легковажно, як і до існування диявола. Їх не цікавить їхній обов’язок щодо Бога,
104
тому що ті, які не моляться, особливо наодинці (а я ніколи не бачив, щоб так молився той, хто не вірить в диявола), не мають жодної релігійності, окрім форми, не дивлячись на те, як вони можуть про це заявляти».
Якби хтось запитав, як спіритизм може зашкодити тим, які вважають його твердження обманом і шахрайством, а його прихильників їх жертвами, ми відповідаємо, що переважна більшість його прихильників це ті, які колись цілковито і переконано відкидали його твердження і вважали їх нав’язаними. Ті, які найбільше не вірять в спіритизм, часто найбільш схильні перевірити виражені ним твердження; і коли вони переконуються, що багато його тверджень є правдивими, а багато його проявів є надприродними, колишні недовірки ще більше наражаються на те, щоб стати його відданими прихильниками. Та якби вони добре знали, чим є спіритизм і як та якими силами діє, вони були б на осторозі, а їх судження мало б підтримку та вказівки, яких вони самі по собі не мають. Саме брак правдивого знання про спіритизм (поданого в Святому Письмі і підтвердженого незаперечними доказами поза Святим Письмом) стає причиною того, що так багато стають жертвами цих ілюзій.
Це правда, що в ім’я спіритизму чиняться обмани, але вони чиняться перш за все у зв’язку зі спробами «матеріалізування». Те, що спіритисти якоюсь силою і за чиєїсь участі чинили і можуть чинити багато дивних речей, що виходять за межі можливостей людини, було неодноразово доведено в багатьох випадках – інколи через науковців, які були зовсім невіруючими. Бубон грав у повітрі, перебуваючи за межами досягнення людської руки, будучи підтримуваний якоюсь невидимою силою; стільці здіймались в повітря, коли на них сиділи люди, без будь-якого зв’язку з будь-якою видимою силою чи особою; медіуми літали в повітрі і т.п. На подив сотень розумних людей з різних сторін світу багато разів були доведені досліди зі стуканням, з літаючими столиками, написанням автографів і дошками для писання. До складу прихильників спіритизму входили судді, юристи, бізнесмени і багато здібних жінок. Ці люди перевірили твердження спіритизму і щиро визнали свою віру в нього. Це, щонайменше, нерозумно сміятися з них як з безумців чи шахраїв тільки через те, що вони були зведені хитрощами та спритністю рук; хоча вони такими є, якщо добровільно і свідомо віддають свій час і вплив для здійснення обманів.
Автор був схильний до скептицизму щодо різних заяв спіритизму, доки не був переконаний у протилежному одним християнином, маючи цілковиту підставу для того, щоб повірити його словам. Цей приятель не був прихильником спіритизму, але, опинившись одного вечора в компанії спіритистів, він отримав пропозицію: «Давай проведемо сеанс!».
105
Усі присутні погодилися, а наш приятель з цікавості залишився з ними. Вони сіли за стіл, поклали на нього в звичний спосіб свої руки, і один з них, який був медіумом, запитав: «Чи є тут присутні якісь духи?» Відповідь, дана через стукання по столу – один для А, два для Б, три для В і т.д. – вказувала на те, що духи присутні, але вони не контактуватимуть цього вечора. Медіум запитав: «Чому?» У відповідь відчеканило: «Тому що у Сполучених Штатах тепер визначаються нові медіуми». Компанія була розчарована і попросила через медіума, щоб їм в якості експерименту було подане прізвище якоїсь видатної особистості, яка помирає цього вечора. Їх прохання було виконане, вказуючи на ім’я російського сановника, якого ми тепер не можемо пригадати. Це мало місце перед тим, як була прокладена атлантична лінія, і мій приятель, бажаючи перевірити інформацію, слідкував за газетами і, врешті, приблизно через місяць після того (саме стільки тоді потрібно було часу, аби дійшла російська пошта) він побачив повідомлення про смерть відомого росіянина з таким прізвищем.
Наш приятель був переконаний, що спіритизм не був лише «забавкою», і прагнув наступної зустрічі. Коли вона відбулася, медіум, виходячи з запитання з попередньої зустрічі, запитав: «Чи є тут присутні ще якісь медіуми, і якщо є, то скільки їх?» Прозвучала відповідь: «Чотири». Медіум попросив духа вказати, хто саме з присутніх є медіумами, і коли кожен по-черзі називав своє ім’я, стук якоїсь невидимої сили по столу вказував на медіума. Наш приятель був одним з тих, хто був вказаний, будучи навіть гордим такою честю. Це сталося в м. Віллінґ, в Західній Вірджинії. Незабаром після цього він відвідав свою овдовілу тітку. Бажаючи похизуватися своїми новими здібностями медіума, він попросив свою тітку та її дочку прийняти участь в «сеансі». Вони були дуже здивовані, і дочка запитала: «Чому? Ти що, медіум? Я також медіум, що послуговується стуканням, а мій брат Гаррі є медіумом, що пов’язаний з літаючими столиками, а моя мама є медіумом, що пише і входить в транс». Наш приятель був свідком роботи лише стукаючих медіумів, і палко бажав, щоб тітка продемонструвала свої можливості медіума. Йому був показаний підпис, зроблений тіткою, який був точною копією автографу з чеків померлого дядька. І що ще дивніше, дядько писав дуже гарно, тоді як тітка вміла писати лише в стані трансу.
Бажаючи випробувати її сили медіума, що говорить, всі троє всілися за маленьким столиком, і тітка викликала духа, щоб говорив через неї. Була дана відповідь, що не буде контакту, тому що немає нікого, хто б недовіряв, щоб його переконати. Та вони, все ж, наполягали і схиляли тітку знову викликати духа. На цей раз відповіддю було підняття високо її рук над столиком
106
і вдарення ними по столику. Це було здивуванням для всіх. Духи очевидно були спровоковані наполегливістю їх повторного викликання після відмови. Але після дискусії, що тривала близько десяти хвилин, наш приятель намовив тітку, аби вона ще раз викликала духів, щоб побачити, що буде далі. Вона погодилася, і у відповідь її руки були високо підняті над столиком і впали на нього з великим грюкотом з трьома ударами, даючи такий відголос, ніби тріщали усі кості; з диким поглядом, кричачи: Ох, ох, ох!, напівнавіжена тітка відскочила від столу.
Цей дух, ким би він не був, був безперечно розгніваний і хотів, щоб стало зрозуміло, що з ним не можна жартувати. Наш друг повідомив нам, що після того його тітка вже більше ніколи не мала нічого спільного зі спіритизмом як медіум – вона була достатньо попереджена, щоб залишити його. Але наш приятель був і надалі зацікавлений стати свідком здібностей «підіймаючого медіума», і ввечері, коли прийшов його кузин Гаррі, він наполягав, щоб той продемонстрував свої здібності медіума. Гаррі погодився, і серед інших спроб була й така: він поставив малий легкий стіл на підлозі посеред кімнати і сказав – «Я викликаю духа нашого старого пса Даш ввійти в цей стіл». Тоді, звертаючись до стола, він сказав: «Даш, до мене!». Стіл хитався на двох ніжках і шкутильгав за ним довкола кімнати.
Тут варто зазначити, що наш приятель, який усе це підтверджує, більше ніколи не вживатиме своїх здібностей медіума. Він тепер є визначним християнином, живучи в Пітсбурзі, Па. Його погляди на спіритизм є тепер такими ж, як ми тут намагаємось представити.
Спіритисти стверджують, що ці прояви і контакти невидимих сил походять від людських істот, які колись жили в цьому світі, але які, коли вони, здавалося б, померли, в дійсності стали ще більше живими, ще мудрішими, вільнішими і в кожен спосіб більш здібними й компетентними, аніж були перед тим. Вони стверджують, що мета таких появ – довести, що мертві не є мертвими, але живими; що немає потреби у воскресінні мертвих, тому що мертвих немає – після переходу в те, що ми називаємо смертю, вони стають ще більш живими, аніж будь-коли. Ми не будемо зупинятися тут, щоб показати незгідність цього всього зі свідоцтвами Святого Письма щодо цього питання, а лише відсилаємо читача до Господнього Слова, нагадуючи, що «як немає ж воскресення мертвих, … тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись» (1 Кор. 15:13,18; Йов 14:21; Пс. 146: 4; Екл. 9: 5,6).
А ось причина захоплення. Як тільки людина, що не вірить в спіритизм, буде переконана, що невидимі сили контактують через медіума, в неї запалюється цікавість. Більше ніщо не пропонує таких доказів з невидимих джерел, як спіритизм;
107
здається, багато людей не лише бажають, але палко прагнуть ходити видінням, а не вірою. Кожен має померлих друзів, які колись померли, і тисячі палко прагнуть контактувати з ними, якщо це можливо, і одержати від них якесь послання чи пораду. Тому не дивуймося, що люди переймаються цим питанням і дуже бажають бути проваджені тими, кого вважають своїми справжніми друзями і найбільш здібними порадниками.
Вони відвідують медіума задля того, щоб контактувати з померлими. Медіум описує волосся, очі і т.п., а також певні дрібні деталі, такі як родимки, пошкоджені або деформовані пальці чи ноги (які батько чи син, сестра чи дружина можуть розпізнати як опис їх дорогих померлих), а також передає послання, яке, яким би неясним і непевним не було, розцінюється як дуже важливе. Новачки бувають сповнені певного роду шанобливою радістю, змішаною з приниженим відчуттям власної неповноцінності, а також гордістю, що були удостоєні отримати повідомлення з «духовного світу», тоді як багато добрих та видатних людей не мали такого привілею, але залишаються «засліпленими стосовно чудесних фактів спіритизму». Започатковані в такий спосіб відчуття подібні до певних релігійних відчуттів, а «навернені» одразу готові повірити та слухатися порад та вказівок тих, кого вони вважають мудрішими і святішими, аніж вони самі, і що ті настільки зацікавлені їх благополуччям, теперішнім і майбутнім, що залишають радість і служіння в небі, щоб нав’язати з ними контакт та давати їм вказівки.
Більшість людей не мають справжньої християнської віри, основаної на фундаменті Божого Слова; вони мають швидше прагнення майбутнього життя і надію стосовно своїх померлих, аніж віру в одне чи друге. Внаслідок цього, оскільки вони переконалися, що нав’язали контакт з особами за гробом, то все, що пов’язане з майбутнім життям, стає для них більш реальним і цікавим, аніж будь-коли перед тим. І багато з них, цілком нехтуючи релігійними відчуттями, кажуть собі: Тепер я знаю, що означає мати віру і релігійне відчуття стосовно майбутнього. Вони вітають себе з тим, що одержали велике духовне благословення.
Це лише перший урок, і ці порівняно будуючі досвідчення відносяться саме до нього. Пізніші досвідчення покажуть, що також визнають спіритисти, що це є «злі духи», «духи неправди», які постійно вводять їх в оману; послання та об’явлення, часто нерозумні та безглузді, поступово провадять такого дослідника до невіри в Біблію і Творця, навчаючи та вихваляючись, що, окрім природи, «духи» є єдиним джерелом знання. Таким чином турується дорога до прогресивних уроків щодо «спорідненості духів», «вільного кохання» і т.п. Але після першого обману і підриву
108
довіри зазвичай достатньо пояснення, що є «добрі і злі духи», а бідна жертва надалі сліпо іде слідом, маючи певність, що контактує з якоюсь духовною силою.
В якості ілюстрації цього ми хочемо привести приклад одного старшого пана з Піцбурга, відомого спіритиста й активного захисника спіритизму. Про його історію ми дізналися від спільного приятеля. Отже, коли він за посередництвом медіума вів розмову нібито зі своєю «переображеною» дружиною, вона йому сказала: «Джон, я була б цілком щаслива, якби не одна річ – і це через тебе». Він відповів: «О, Мері, не дозволь, щоб мої справи турбували твоє блаженство! Я порівняно щасливий як на стару людину, і порівняно задоволений». Та вона відповіла: «О, ні, Джон, я краще знаю! Я знаю, що ти самотній, дуже самотній, що ти дуже сумуєш за мною, і тому страждаєш по причині втрати багатьох малих уваг, тому твій дім є порівняно похмурим». Пан Н. цілком довіряв думці Мері, і її послання мало для нього велику вагу. Його дім і справи ставали все менш щасливими, а в ньому поступово зростало невдоволення, тому під час наступного «сеансу» він запитав у Мері, що він мав би зробити, аби вона не турбувалась і аби зробити її блаженство повним. Була відповідь, що він повинен знайти собі відповідну супутницю й знову одружитися. Але старий чоловік (70 років) заперечив, що навіть якщо він знайде відповідну супутницю, то вона не захоче з ним одружитися. Під час частих зустрічей вдаваний дух його дружини продовжував наполягати, і в міру того, як він над цим роздумував, він почувався все більш самотнім і, врешті-решт, попросив Мері, щоб вона зробила вибір замість нього, оскільки має щодо цього кращий розсуд, аніж будь-яка земна істота. Медіум показала велике обурення на отриману відповідь, і спочатку не хотіла її повторити. Чим більше вона відмовлялась від відповіді, тим більше пан Н. хотів її почути, і, врешті, медіум пояснила, що дух його дружини сказав, що він повинен одружитися з нею (медіумом), але додала, що вона обурена, що дух думає, що вона може одружитися з подібним старим чоловіком.
Чим більше пан Н. про це думав, тим більше ставав схильний послухатися доброго, як він думав, духа своєї дружини, даючи попровадити себе на дороги задоволення і стежки миру. Він наполягав на медіума, що обов’язок людства – бути слухняними вимогам своїх найкращих друзів з «духовного світу». Врешті, медіум погодилася прислухатися до доручень духа і одружитися за однієї умови – що він перепише на неї весь свій маєток. Питання було юридично залагоджене, і пан Н. разом зі своєю дружиною-медіумом та її дочкою приступили до того, аби зробити його раніше холодний та понурий дім тим, чого бажав йому дух його дружини. Та це було недовго,
109
оскільки вже скоро цей бідний старий чоловік з радістю залишив дім і все, аби звільнитися від двох «дияволиць», як він їх пізніше назвав.
Та чи це підірвало довіру пана Н. до спіритизму? Зовсім ні. Він просто ще раз нав’язав контакт зі своєю дружиною через іншого медіума і був повідомлений, що неправдивий дух цілком неправильно її представив і що вона зовсім не давала такої поганої поради. Коли ми незадовго після того зустрілися і він, намагаючись переконати автора даної брошури прийняти спіритизм, ми, знаючи ці факти щодо його історії, сказали: «Пане Н., ми визнаємо, що спіритизм основується на певних надлюдських явищах, але ми заперечуємо, що сили, які входять в контакт, правдиво себе представляють. Вони стверджують, що є друзями і родичами, які колись жили на цьому світі, але Писання запевняє нас у чомусь зворотному щодо цього: воно каже, що в могилі немає ані роботи, ані знання, і що померлі нічого не знають (Екл. 9:5,10). Воно заявляє, що єдиною надією на майбутнє життя є воскресіння з мертвих. Ви знаєте, пане Н., що як би ці сили не твердили, що є духами ваших друзів, їх свідченням абсолютно не можна довіряти. Ви не повинні довіряти їх найбільш урочистим заявам. Святе Письмо називає їх «духами неправди». Потім ми представили йому те, що подаємо нижче в даній статті – справжню суть тих духів, як це подано в Святому Письмі. Він охоче визнав, що деяким духам не можна вірити, бо вони «абсолютно злі», але продовжував стверджувати, що інші були дуже добрі, дуже правдиві і часто давали добрі поради, які були для нього дуже корисними.
Багато спіритистів, особливо новачки, стверджують, що вплив духів є будуючим. Але ті, які пройшли різні стадії досвіду в так званій релігійній системі, зрозуміли, і публічно заявили, що цей вплив є абсолютно зворотнім від вічного життя – він є деморалізуючим.
Провідна газета спіритистів Прапор Світла у відповідь на питання щодо методу дії пояснює:
«Питання. Коли дух керує руками медіума при писанні, чи імпульси завжди проходять через мозок?
Відповідь: Інколи має місце так зване механічне керування; тоді зв’язок між кистю і мозком є цілком перерваний. Не дивлячись на це написання відбувається через так звані нервові флюїди, частина яких залишається в кисті, щоб виконувати дію. Але коли має місце так званий імпульсивний прояв, тоді вживається мозок і вся нервова система».
Інший журнал, Духовний Вік, пояснюючи різницю між гіпнозом і духовним контролем, каже:
«Припустімо, що сьогодні я тебе загіпнотизую і як гіпнотизер говорю, пишу і дію через тебе, тоді як ти позбавлений своєї свідомості; це – гіпноз».
110
Припустімо далі, що сьогодні я помираю, а завтра як дух приходжу і гіпнотизую тебе, а потім говорю, пишу і дію через тебе; це – спіритуалізм (спіритизм).
Цінність спіритизму для світу наступним чином підсумовує добре знаний Горацій Л. Хастінґ:
«Згідно теорії Спіритизму є у сто разів більше безтілесних духів, аніж людей в тілі. Серед них всі поети, письменники, оратори, музиканти та винахідники минулих століть. Вони знають усе, що коли-небудь знали, будучи в тілі, а відтоді навчилися ще більше. Маючи ці додаткові можливості та розширений досвід, вони можуть робити те, чого ніколи раніше не могли робити смертні. Вони мають доступ до людської психіки та преси, мають безкінечне число медіумів, готових отримувати їхні повідомлення, і тисячі й тисячі допитливих, що нетерпляче ставлять їм питання і палко бажають отримати від них інформацію. У них є столики, таблички, ручки, олівці, банджо, піаніно, шухлядки, дзвоники, скрипки та гітари. А чим можемо похвалитись ми? Їх метою в цьому світі є навчати людей, допомагати їм, робити їх мудрішими й кращими. Вони говорять і викрикують, кидають і грюкають, грають і малюють, матеріалізуються і дематеріалізуються, вводять в транс і влаштовують покази. Вони розповіли нам багато того, про що ми знали раніше; багато того, про що ми не знали; і багато іншого, знаного й незнаного. Та коли ми пізнаємо справжню науку, незаперечну інформацію або цінне й корисне знання, спіритизм виявляється бідним як Сахара і порожнім як порожнявий гарбуз».
В Святому Письмі ми знаходимо значно більші й позитивніші свідоцтва того, що померлі до моменту воскресіння не можуть контактувати. Крім того, є виразне свідоцтво Біблії, (І) що не лише деякі, але всі ці духи є «злими духами», «духами неправди», «підступними духами». Святе Письмо забороняє людству шукати знання у них і ясно нам показує, що ці демони, «біси», є «ангелами, що не зберегли початкового стану свого» – є частиною ангелів, яким було довірено нагляд над людством перед потопом, щоб дозволити їм зробити спробу підняти людство з гріха. Через їх невдачу всі можуть побачити, що є лише один ефективний засіб проти гріха: той, який був даний у Христі. Ці ангели, замість того, щоб підняти людство, самі були спокушені до гріха і недобре використали дані їм можливості, матеріалізуючись в людських постатях і даючи початок новій расі (Бут. 6:1-6). Їх незаконне потомство було винищене в потопі, а самі вони після цього були позбавлені свободи набирати фізичні тіла, а також були ізольовані
111
від святих ангелів, які зберегли свій ангельський стан непорушним.
Апостол Петро (2 Пет. 2:4) каже про них так: «Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду [Тартарус], і передав зберігати на суд». Юда (6) також згадує цей клас, кажучи: «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє [свій властивий стан], Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня». Зауважмо три пункти у зв’язку з цими злими ангелами:
- Вони ув’язнені в Тартарус, обмежені, але не знищені. Тартарус більше ніде не перекладається словом «ад», окрім цього віршу. Воно не означає ані гробу, ані другої смерті, що зображена «озером огню і сірки», але означає повітря або атмосферу землі.
- Вони мають певну свободу в цьому ув’язненому стані, хоча й закуті, або обмежені в одному напрямку – вони не можуть використовувати свою владу в світлі, знаходячись «в кайданах темряви».
- Це обмеження мало тривати аж до «суду великого дня», великого Тисячолітнього Дня – в сумі протягом понад 4000 років. Оскільки ми живемо тепер в зорінні Тисячолітнього Дня – «великого дня» – то, можливо, слід було б розуміти, що деякі з тих обмежень «темряви» поступово невдовзі можуть бути усунені. Якщо так, якщо «кайдани темряви» будуть розв’язані, то це дозволить цим злим духам зводити і чинити «неправдиві чуда» при денному світлі (що вони тепер намагаються робити), щоб звести людство ще більше, аніж будь-коли перед тим від часу потопу.
Цих упавших ангелів, або демонів, не слід плутати з сатаною, князем демонів, підла кар’єра якого почалася задовго до того – а він був першим і протягом довгого часу єдиним ворогом Божественного правління. Він був створений ангелом вищого рівня, намагаючись стати суперником Всемогутнього, а також звести та полонити Адама і його рід, щоб служили йому; і йому, як ми знаємо, принаймні на деякий час, це в значній мірі вдається. Як «князь цього світу», що «працює тепер у неслухняних», він дійсно має величезну кількість обманених і поневолених послідовників. Очевидно, він оцінив значення відступництва «анголів, що не зберегли початкового стану свого» і були обмежені під час потопу. Тому про нього говориться як про їх провідника, «князя демонів». Як істота вищого рівня існування, він, без сумніву, має певну міру влади над іншими.
Впавші ангели, «демони», правдоподібно мають не велике зацікавлення один в одному; злі істоти очевидно завжди
112
надають перевагу тому, щоб розважатися з більш шляхетними істотами, одержуючи задоволення в їх подальшій корупції да деградації.
Історія цих демонів, подана у Святому Письмі, здається, вказує на те, що підла пожадливість, яка допровадила їх до упадку перед потопом, продовжує в них проявляється. Вони й надалі одержують найбільше задоволення в тому, що приводить до похоті й деградації. Головною тенденцією їх впливу на людство є чинення шкоди шляхетним і поширення розпусти серед тих, над якими вони отримують повний контроль.
Нам добре відомо, що багато християн дійшли висновку, що наш Господь і апостоли помилялися, коли вчинкам демонів приписували поведінку, яка тепер вважається людськими нахилами, відсутністю розумової рівноваги та приступами. Але кожен повинен визнати, що якщо наш Господь помилявся в цьому питанні, то Його вчення були б непевним дороговказом і в кожному іншому питанні.
Зауважмо, що наступні уривки Святого Письма приписують цим демонам особовість та інтелект: «Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять» (Як. 2:19). Чи людські нахили «вірують і тремтять»? Демони сказали нашому Господу: «Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити [далі], що знали вони, що Христос Він» (Лук. 4:41). Інший сказав: «Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі? » (Дії 19:15). Добрим прикладом є також молода жінка, з якої Павло вигнав віщунського духа (Дії 16:16-19). Чи можна не визнавати, що її тілом володів і використовував якийсь дух – злий дух, якого не можна було терпіти?
Багато з тих, які стверджують, що демонами зі Святого Письма були духи підлих чоловіків та жінок, які померли, і що вони є «духами неправди», в яких вірять спіритисти, мають ще одну трудність. Вони загалом стверджують, що духи злих померлих ідуть на вічні муки, бо так вони помилково пояснюють шеол і гадес. Якщо так, то як вони можуть мати так багато свободи?
Багато вважають, що «чари», «некромантія», «чорнокнижництво», «чаклунство» і т.п. – це всього лиш обман. Але, коли ми бачимо, що вони були глибоко вкорінені серед єгиптян, і що Бог дав Ізраїлеві спеціальну пересторогу проти них, то переконуємося, що Він не зробив цього проти того, що є добрим, або проти того, що взагалі не існує. Вказівки Ізраїлеві були дуже виразними: вони не повинні були мати ніякого контакту ані будь про що довідуватися через чарівників (тих, хто стверджував, що говорить від імені померлих, тобто духовних медіумів), ані з провидцями чи чаклунками, ані з кимось, хто має окультні здібності,
113
чари, ані з тими, які чинять чуда за допомогою чарів чи заклять. Уважно прочитай всі наступні вірші з Біблії: Вих. 22:17; Повтор. 18:9-12; Лев. 19:31; 20:6,27; 2 Цар. 21:2,6,9,11; 1 Хр. 10:13,14; Дії 16:16-18; Гал. 5:19-21; Об. 21:8; Іс. 8:19,20; 19:3.
Біблійний опис «сеансу» царя Саула з ворожкою з Ендору, некромантом або духовним медіумом, поданий в 1 Сам. 28:7-20, є прикладом того, що, як відомо, відбувається сьогодні. Хоча закон щодо цих медіумів був дуже суворим, а карою була смерть, все ж, були такі, що наважувалися ризикувати своїм життям заради користі, яку вони могли одержати таким чином від людей, які вважали, що можуть одержати надприродне знання від їх померлих друзів – подібно, як це відбувається з духовними медіумами сьогодні. Цар Саул добре знав, що на той час в Ізраїлі жили деякі медіуми, не дивлячись на Божу заборону та їх власний закон. Його слуги очевидно не мали проблем з тим, щоб знайти одну з них в Ендорі. Саул переодягнувся на цю розмову, але, без сумніву, спритна жінка добре знала величну постать Саула – «цілою головою він був вищий від кожного з усього народу» (1 Сам. 9:2). Тому ми бачимо її намагання отримати обіцянку і клятву, що за цю послугу її не спіткає ніяка кара.
Метода, яку застосували злі духи через медіума в Ендорі, була подібна до тих, що вживаються сьогодні. Вони зробили так, що в розумі медіума виник образ з подобою знаної постаті старого пророка Самуїла, який, як це було у звичаї, носив довгий плащ. Коли вона описала цей виниклий в розумі (інакше кажучи «астральний») образ, Саул відразу розпізнав у ньому Самуїла. Та він сам нічого не бачив – з опису «зрозумів», що йдеться про Самуїла. Будучи легко переконаний, як це зазвичай буває з людьми в таких обставинах, Саул не задумувався над тим, як це можливо, що Самуїл виглядав таким старим і був згорблений, як в теперішньому житті, якщо тепер він був духовною істотою в значно кращих умовах. Він також не запитав, чому в світі духів він носив той самий старий плащ, якого вживав, коли він знав його як земну істоту. Господь залишив Саула, який тепер був легко ошуканий цими «підступними духами», які уособлювали пророка і промовляли до Саула від його імені через свого «медіума», чарівницю, некроманта, спіритистку.
Впавші ангели не лише добре поінформовані щодо всіх земних справ, але вони також спритні в обмані. Відповідаючи Саулові, вони передбачили навіть манеру і стиль, а також, наскільки можливо, почуття померлого Пророка – щоб тим більше його ошукати. (Таким чином ці «підступні духи» завжди намагаються підробити обличчя, манери та характер померлого). Дух відповів: «Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи?» Ця відповідь відповідала єврейським віруванням, що коли людина
114
помирає, вона стає непритомною в «шеолі», гробі, очікуючи на воскресіння (Йов 14:12-15,21; Пс. 90:3; Екл. 9:5,6). Тому виникає враження, що Самуїл був пробуджений з гробу, а не спущений з неба, і що його відпочинок, спокійний «сон», був порушений (Пс. 13:4; Йов 14:12; Пс. 90:5; Ів. 11:11,14).
Саул був легко ошуканий, ніби Пророк Самуїл, коли ще жив, не хотів його відвідати і підтримувати з ним подальші стосунки, а завдяки чудесним здібностям ворожки був примушений розмовляти з ним (див. 1 Сам. 15:26,35). Сам Саул сказав: «Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах» (1 Сам. 28:6,15).
Кожна добре поінформована особа без проблем помітить абсурдність припущення, ніби Самуїл в таких умовах міг би нав’язати будь-який контакт з Саулом. (1) Самуїл (коли ще жив) знав, що Бог залишив Саула, і тому він не мав права до нього говорити, ані давати інформацію, яку Господь не бажав дати Саулові. І Самуїл цього не робив. (2) Повним абсурдом є припущення, що духовний медіум, будучи засуджений Господом і не маючи права жити в ізраїльській землі, мав силу порушити «відпочинок» Самуїла і підняти його з шеолу для злого царя, якого Бог залишив. Чи Самуїл був низько в землі чи далеко в небі? Чи ворожка в одному чи другому випадку мала силу наказати йому, аби той постав перед царем Саулом і відповідав на його запитання? Чи розумно вважати, що будь-які духовні медіуми мають силу порушити «відпочинок» і «пробудити», чи будь-яким іншим способом змусити померлих вставати і відповідати на спекулятивні запитання живих?
«Віщий дух» ворожки, що вдавав з себе Самуїла, не відповів нічого, чого не очікував сам Саул. Саул знав, що Бог сказав, що царство буде забране від нього та його родини, а ворожку він шукав через те, що боявся филистимських військ, з якими вранці мав вступити в бій. Оскільки Бог сказав йому, що його наступником буде Давид, то Саул не очікував милосердя ані для себе, ані для своєї родини. Тому він навіть сподівався слів, які були єдиним елементом, пов’язаним з цією історією, що вказував на певну міру надприродного знання: «І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною». Добре поінформовані демони набагато краще від Саула знали силу армії та позицію филистимлян, а також слабкість армії та позицію Саула, а також те, що він сам був уже в паніці, а до ворожки-медіума звернувся через те, що така ситуація його спантеличила. Кожен, хто знайомий з веденням війни в ті часи,
115
знає, (1) що одноденна битва могла б правдоподібно вирішити справу, і (2) що смерть царя та його дому була б єдиним логічним наслідком цього. Тим не менше, «віщий дух» помилився, оскільки двоє синів Саула втекли і жили ще довгі роки. Науковці навіть заперечують, кажучи, що битва та смерть Саула сталися через кілька днів після візиту до ворожки.
Не дивно, що сатана і впавші ангели, його друзі в чиненні зла, знають про життєві справи значно більше, аніж люди. Ми повинні пам’ятати, що по природі вони є вищими, розумнішими істотами, аніж люди. Тому що людина була створена «мало меншою від ангелів» (Пс. 8:5). Крім того, ми повинні пам’ятати про тисячі років їх досвіду, і що вони не були порушені розпадом чи смертю, у порівнянні з «короткоденним і повним печалі» життям людини, швидким завершенням якого є смерть. Чи можемо ми дивуватися, що людство не може дорівнятися в спритності «злим духам», і що нашим єдиним захистом є Боже запевнення, що кожен, хто бажає, може відкинути будь-які стосунки з цими демонами? Слово Боже каже так: «Спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас» (Як. 4:7). «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі» (1 Пет. 5:8,9).
Хоча ці злі істоти можуть говорити про минуле й теперішнє, однак, щодо майбутнього вони можуть лише здогадуватися. Та ці здогадки є настільки вміло сформовані, аби задовольнити того, хто запитує, а одночасно створювати вигляд правдивості у випадку, коли вони не погоджуються з його очікуваннями. Коли дельфійський оракул консультував Креза, демонструючи йому надлюдське знання щодо теперішніх справ, і коли той, отримавши довіру до нього, запитав через медіума: «Чи повинен він вести війну з персами», то отримав відповідь, записану Геродотом, яка звучала так: «Якщо ти перейдеш річку Галіс, то знищиш велике царство!» Сполягаючи на це, Крес напав на персів і був переможений. Було знищене його власне велике військо. Історія переповнена такими прикладами, які свідчать про те, що демони не знають майбутнього. Боже Слово усім їм кидає виклик, кажучи:
«Принесіть свою справу, говорить Господь, припровадьте Мені свої докази, каже Цар Яковів. Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є [чи будуть], а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє. Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги» – Іс. 41:21-23.
А де був пророк Самуїл, якщо Саул мав бути з ним наступного дня? Безперечно, місцем зустрічі не мало бути небо, оскільки грішний Саул напевно до нього не надавався (Ів. 3:5); також це не могло бути полум’я мук,
116
оскільки Самуїл безперечно не був в такому місці. Ні, «віщий дух» говорив до Саула з точки зору загальних вірувань тих часів, яким навчали Самуїл та всі патріархи і пророки, а саме, що всі, які помирають, як добрі, так і злі, ідуть до шеолу, гробу, стану смерті, сну, з якого може підняти лише воскресіння, вчинене силою Михаїла, архангела (Дан. 12:1,2); хіба що хтось стверджував би, що «віщий дух» ворожки міг би воскресити мертвих раніше, але це, як ми показали, є обманом, неправдою, завдяки якій «підступний дух» вдавав померлого і відповідав замість Самуїла.
Про цей уривок Чарльз Веслі писав так:
«Що означають ці урочисті слова?
Проблиск надії, як не стане життя?
Ти і твої сини обов’язково будуть
Завтра в спокої зі мною: –
Не в стані пекельного болю,
Якщо Саул з Самуїлом зоставсь,
Не в стані проклятого відчаю
Якщо люблячий Йонатан буде там».
Характерною рисою, пов’язаною з маніфестацією цих впавших ангелів, або «демонів», є те, що люди пересічного розуму можуть бути так легко ними зведені і приймають такі слабкі докази щодо померлих, яких би вони не прийняли щодо живих. Той, хто питає, прийме переданий медіумом опис особи, її манери, вбрання та вигляд, який вона мала багато років тому, а інформація, яка нібито походить від неї, буде шануватися. Однак він буде більш обережним і не прийме інформації, щоб не дати живому самозванцю чи його посланцю себе ошукати.
Згадка в Біблії про цих некромантів, ворожок і медіумів приводить нас до висновку, що через медіумів злі духи протягом багатьох століть прагнули нав’язати контакти з ізраїльтянами. Але це очевидно вже є звичаєм змінювати спосіб маніфестації від часу до часу: як протягом якогось часу в Нью-Інґленд та Огайо, а також по всій Європі процвітало чаклунство, а потім завмирало, а їх місце зайняв спіритизм, так його прояви у вигляді підіймання і стукання поступово поступаються місцем іншим методам спіритизму, головними з-поміж яких є ясновидство та матеріалізування. Останнє є дуже складним, а умови часто несприятливими, тому переважно воно супроводжується силою медіумів, яка підтримується обманом.
За днів нашого Господа і ранньої Церкви метод діяльності тих демонів був дещо відмінним від практик, які мали місце за днів Саула, а в Новому Заповіті ми нічого не читаємо про ворожок, провидців і некромантів, але зате читаємо про багатьох опутаних демонами – про одержимість. Очевидно в ізраїльській землі було велике число одержимих. Біблія згадує багато випадків, коли наш Господь
117
виганяв демонів; сила їх виганяти була дана також Апостолам, а потім і сімдесяти посланим. Ту саму силу мав і вживав також Апостол Павло. Дивись Лук. 9:1; 10:1; Дії 13:8-11; 16:18.
Ми пам’ятаємо, що Марія Магдалина була одержима сімома демонами (Лук. 8:2), і будучи звільнена з-під їхнього контролю, вона стала дуже вірною слугою Господа. В іншому прикладі згаданий легіон духів, що опутали одного чоловіка (Лук. 8:30; 4:35,36,41). Не дивно, що його бідний розум, захоплений і маніпульований легіоном інших розумів, був доведений до безумства. Тенденція цих упавших духів до зосередження в одній особі вказує на те, що вони і в подальшому хочуть вживати цю силу, яка була дана їм на початку: силу матеріалізації в людській постаті. Будучи позбавлені цієї можливості, вони, очевидно, мають порівняно нечисленні нагоди для заволодіння людськими істотами. Це очевидно, що людська воля мусить дати згоду, перш ніж злі духи зможуть кимось оволодіти. Та коли це вже станеться, сила волі правдоподібно виявляється зламана, так що така людина стає майже безпорадною в чиненні спротиву їх присутності і подальшому втручанню, навіть, якщо вона дуже цього прагне. Наш Господь говорить про такий стан (Мат. 12:43-45), вказуючи, що навіть коли злий дух буде вигнаний, а серце виметене та вичищене, то якщо воно надалі залишатиметься пустим, то опиниться в небезпеці повернення злого духа разом з іншими, щоб знову оволодіти тією людиною. Тому необхідно привести в серце Христа, якщо ми хочемо бути в розпорядженні Учителя і бути корисними в службі для Нього.
Очевидно, що ці злі духи не мають сили нав’язатися, навіть німим тваринам, поки не отримають певного роду дозволу. Бо коли «легіон» одержав наказ вийти з людини, якою вони заволоділи, вони попросили права ввійти в тіла стада свиней, а оскільки свині були для єврея чимось нечистим і було заборонено вживання їхнього м’яса, то Господь, без сумніву, передбачаючи наслідки і бажаючи дати нам такий, власне, урок, дозволив ними оволодіти.
Той самий Апостол, який говорить про тих злих духів як «неправдиві чуда» і «духів підступних» (1 Тим. 4:1; 2 Сол. 2:9; порівняй з Єзек. 13:6; 1 Цар. 22:22,23), каже нам, що погани приносили їм жертви (1 Кор. 10:20). І дійсно, ми бачимо, що в різних частинах світу мають місце прояви демонів. Ці демонські сили часто отримують визнання серед китайців, які приносять їм жертви; подібно є і в Індії та Африці. Серед північноамериканських індіанців, які залишаються в своєму нецивілізованому стані, ці злі духи діяли в подібний спосіб, як і в інших місцях. В Звіті для Товариства Поширення Християнського Знання
118
місіонер Брейнард подає наступний приклад, який пояснює труднощі та перешкоди в поширенні християнства серед індіанців, з якими він працював:
«Тим, що ще більше служить до їх небажання щодо християнства, є вплив, який мають на них їхні шамани (чаклунки чи ворожбити). Це люди, які нібито мають здібності передбачати майбутні події або лікування хворих, принаймні періодично, а також зачаровування, чаклування чи отруєння людей до смерті за допомогою своїх магічних заклять. Їх дух, в різних його проявах, виявляється сатанинською імітацією духа пророцтва, яким була обдарована Церква у ранніх століттях. Деякі з тих ворожбитів отримують цього духа в дитинстві, інші в зрілому віці. Він здається не залежить від їхньої волі, ані не може бути якимось чином набутий особою, яка перебуває в його владі… Вони не завжди знаходяться під однаковим впливом цього духа; він приходить до них часами. Ці, які бувають ним наділені, вважаються особливо привілейованими.
Я намагався розібратися з суттю їх чаклунства, і для цього консультувався з людиною, про яку я згадую в своєму Щоденнику під датою 9 травня. Завдяки своєму наверненню на християнство він намагався дати мені якнайкращі відповіді на мої запитання стосовно даної справи. Але мені здається, що це така таємниця беззаконня, що я не можу її добре зрозуміти, і часто я не дуже знаю, яке значення надати термінам, якими вони послуговуються. Наскільки я зміг зорієнтуватися, тепер, коли дух ворожбитства вже залишив його, він сам не має ніякого поняття про цю справу.
Інколи цей дух приходив до нього особливим способом. Він казав, що тоді весь ставав світлом, і то не лише він сам, але і все довкола нього було світлом, так що він бачив людей наскрізь і знав думки їх серця. Ці «глибини сатани» я залишаю до вивчення іншим, якщо вони бажають, а сам я не претендую на те, ніби знаю, які поняття пов’язані з тими термінами. Я також не можу відгадати, які поняття мають ці створіння про дані справи в момент, коли називають себе «самим світлом». Мій перекладач сказав мені, що чув, як один з них говорив одному індіанцю про заховані думки його серця, яких він ніколи не відкривав…
Коли я зрозумів, що вони бояться прийняти християнство, щоб не бути зачарованими та отруєними, я намагався звільнити їхні думки від такого страху, питаючи, чому їхні шамани не зачаклували і не отруїли мене, зваживши, що вони мали таку ж причину, щоб ненавидіти мене за їх повчання і бажання, щоб вони стали християнами, як вони зробили б і з ними, якби ті дійсно стали християнами? Щоб вони могли зрозуміти доказ сили і доброти Бога в охороні християн, я відважився кинути виклик
119
усім їхнім шаманам і великим силам, щоб все, що найгірше, вони зробили передусім мені; таким чином я намагався зруйнувати їхній вплив» – Спогади Брейнарда, 247-351 с.
Видання New York Sun опублікувало наступний звіт з досвіду капітана К.Е. Денні, індіанського агента, який працював на канадський уряд між індіанцями з племені Чорної Ноги. Капітан Дені каже:
«Після мого прибуття на північно-західні території разом з місцевою кінною поліцією в 1874 році, я хотів довідатися, як далеко ці «знахарі» зайшли у своєму мистецтві, а також, на чому воно полягало. Я чув від індіанців багато дивовижних історій про їхні чуда, але ще довго не мав нагоди бути присутнім на одній з таких церемоній. Індіанці неохоче дозволяли білій людині слідкувати за будь-якими своїми «чаклунськими» церемоніями. Коли я краще познайомився з кількома племенами, особливо з Чорними Ногами, я мав багато нагод пізнати правду щодо того, що про них чув, і в різних випадках був дійсно здивований тим, що побачив. У багатьох тих чаклунських діях неможливий обман; людина була гола, в кращому випадку підперезана тканиною довкола стегон, а я сидів в кількох метрах від неї.
Усі індіанці вірять у свого вічного духа, який набирає різні форми; інколи сови, інколи буйвола, бобра, лисиці чи якоїсь іншої тварини. Це той дух дав їм силу чинити чуда і всі дуже повірили в них.
Одного разу я сидів в індіанському наметі сам-на-сам з одним з «шаманів» племені Чорної Ноги. Була ніч, в таборі панувала тиша. Ніч була тиха, місяць світив ясно. Несподівано індіанець почав співати, а незабаром намет, і то досить великий, почав труситися. Ці потрясіння посилювалися до такої міри, що врешті зненацька почав гойдатися, а навіть піднявся вгору, найперше з одного боку, а потім з іншого, як ніби кільканадцять пар рук піднімали його ззовні. Це тривало приблизно дві хвилини, після чого врешті я вибіг, сподіваючись застати назовні індіанців, які пожартували наді мною. На моє здивування в полі мого зору не було ані душі; а що ще більше мене приголомшило, то це те, що я побачив, що віґвам був сильно притиснений колесами до землі. Було неможливо, щоб будь-яке число чоловіків за такий короткий час вирвали і перемістили колеса. Я більше не заходив тієї ночі до віґвама, оскільки це, м’яко кажучи, виглядало дивним.
Іншого разу я ввійшов до віґваму, коли відбувався процес «магічного куріння». Там було близько дюжини індіанців. Коли закінчилося куріння, посеред віґваму на тріскучому вогні поставили великий порожній мідний котел, приблизно шістдесят сантиметрів глибиною, і такого ж або дещо меншого діаметру, роздягнений шаман, лише підперезаний
120
довкола стегон, увесь час тихим голосом «шаманив».
За мить котел нагрівся до червоного. Крім того, кий, яким його підняли, був у такому стані знятий з-над огню і поставлений на землю близько біля мене, так що температура була майже нестерпна. Коли забрали кий, чаклун вскочив на прямі ноги, далі співаючи свою пісню, і обома босими ногами ввійшов у розжарений котел і танцював у ньому, принаймні три хвилини, співаючи під акомпанемент індіанських бубнів. Це було так близько, що, як я вже сказав, тепло було майже нестерпним. Я пильно придивлявся до цього видовища, дивлячись, як індіанець танцював увесь час босими ногами в цьому котлі. Коли він вийшов, то виглядав так само. Як він це зробив, було і є для мене таємницею».
В Індії подібні речі роблять також «підконтрольні» фетишисти. В практиках, які проводять «духовні медіуми» «під контролем», інколи мають місце маніпуляції голими руками, вогнем, розжареним склом і т.п., без жодної шкоди. Бог зберіг Своїх вірних від палючого огню (Дан. 3:19-27), і виглядає, що інколи Він не забороняє сатані вживати подібну силу.
Д-р Ешмор, місіонер з багаторічним досвідом в Китаї, каже:
«Я не маю жодних сумнівів в тому, що китайці входять в прямий контакт з духами з іншого світу. Вони ніколи не вдають, що є духами померлих друзів. Китайці входять в певний стан, прагнучи, щоб ці духи ними оволоділи. Я бачив їх в певних обставинах, як вони запрошували духів, щоб ті прийшли й оселилися в них. Їх очі мутніли, риси обличчя деформувалися, а вони виливали потоки слів, які мали бути мовою духів».
Старий номер видання Youth’s Day Spring містить лист одного місіонера, який описує стан африканців, що жили над річкою Ґабон, в момент наближення смерті. Він каже:
«Кімната була повна жінок, які голосили настільки жалісно, як тільки могли, і закликали душі своїх батьків та інших померлих, а також усіх духів, в яких вірили: Олоґо, Нйємбі, Абамбо і Мівіі, щоб вони врятували цього чоловіка від смерті».
Методистський місіонер, пан Уайт, каже:
«У Новій Зеландії є група людей, яких називають Еруку, тобто священики; ці люди стверджують, що підтримують стосунки з духами померлих».
Ніхто з людства не є вільним від нападів демонів, а їх вплив завжди є згубним. Індія переповнена ними. Віра в одержимість демонами була колись так поширена, що римо-католицька церква, через своїх священиків, регулярно практикувала «екзорцизм», тобто вигнання демонів.
121
Найбільш ранній запис появи духа ми знаходимо в Едемі, коли Сатана, бажаючи спокусити матір Єву, вжив або «опутав» змія. Матір Єва стверджувала, що була зведена оманами змія. Бог визнав це твердження правдивим, і засудив змія, який став символічним представником сатани. Як батько неправди, він опутав тоді змія, щоб звести Єву і припровадити її до непослуху щодо Божого розпорядження через неправдиве запевнення: «Ні, напевно не помрете!*» І з того часу, хоча він змінює свої методи та медіумів, усі вони служать, щоб звести – засліпити розуми людства, щоб їм не світило світло Божої доброти; як воно сяє в особі Христа (2 Кор. 4:6), нашого Господа, так повинно освічувати і їх.
Подяка Богові за обітниці, що в свій час Боже Царство буде встановлене на землі нашим Господом Ісусом, а також його зібраною і піднесеною до слави Церквою, і що одним з перших актів Царства, ще перед благословенням «усіх народів землі», буде зв’язання цього вужа стародавнього, диявола і сатани, щоб на протязі тисячі років панування Христа не зводив більше народів, доки всі люди не будуть приведені до повного знання правди і повної можливості скористатися зі славних умов нової угоди, запечатаної на Голгофі дорогоцінною кров’ю Христа.
Хоча визначення вуж стародавній означає сатану, «князя демонів», то тут очевидно воно вжите як синонім усіх грішних засобів і сил, які в ньому мають своє джерело. тому він включає в себе легіони «злих духів», «вічних духів», «підступних духів».
Спіритизм, як підступний вплив під контролем сатани, був провіщений Апостолом Павлом. Після обговорення діла сатани у великому відступництві, головою якого є папство, чоловік гріха, таємниця беззаконня*, Апостол завершує цю тему, показуючи, що при кінці цього віку сатана отримає виняткову свободу, щоб з особливою хитрістю зводити усіх тих, які будуть удостоєні Божого Слова, але не оцінять і не застосовуватимуть його належно. Він каже: «І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду [в науці чи практиці]» (2 Сол. 2:11,12).
Ми зовсім не здивуємося, якщо наступні прояви сил темряви, які будуть перемінюватися в ангелів світла і прогресу, будуть ще більш підступні і зрадливі, аніж доти. Буде добре, якщо ми запам’ятаємо слова Апостола: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти
* Дивись Дослідження Святого Письма, Том ІІ, 9 розділ, 255-247 с.
122
початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12).
В 1842 році, за шість років до того, як почав свою діяльність «сучасний спіритизм», Едвард Біккерстет, Божий служитель і дослідник Його Слова, писав:
«Дивлячись на знаки часів, довготривале нехтування і неприродне заперечення будь-якого служіння ангелів або духовного впливу, а також виразних пророцтв про неправдивих Христів і пророків, які будуть показувати знаки й чуда, щоб звести навіть вибраних, а також того факту, що як люди не приймуть любові правди, щоб їм спастися, то Бог пошле їм дію омани, щоб у неправду повірили, я можу лише подумати, що нас чекає болюча перспектива РАПТОВОГО ВІДСКОКУ і релігійного відвороту від теперішнього невірства і фальшивої віри до неприродної та сліпої ЛЕГКОВІРНОСТІ.
Сатана надихає та підтримує кожного антихриста. Оскільки вони знаходили задоволення в неправді, а не в правді, він допровадив їх до створення великого антихриста, папства, символічної «звірини» з Об. 13, а також створив протестантський живий «образ звірини», який співпрацює з головним антихристом; так само з ними будуть пов’язані сили темряви, влади в повітрі, неправдиві та підступні духи, які діють тим чи іншим способом – через спіритизм, т.зв. «християнську» науку, теософію, гіпнотизм і т.п.
Священик Отець Копенс [римо-католик], професор Крейгтонського Університету, виголосив промову п.н. «Прикордоння Науки», з якої ми приводимо наступний уривок, який стосується явища спіритизму:
«Що ми повинні думати про природу спіритизму з його духовними стуканнями, переміщенням столиків, духовними об’явленнями і т.п.? Чи ті явища, які не є обманом, але фактом, можуть бути пояснені законами природи, силою матеріальних засобів чи людей? Те, що могли зробити навіть досвідчені науковці, найбільш затверділі матеріалісти, які не вірять ані в Бога, ані в демона, як також найбільш ревні християни, послужило лише як ще більш переконливий доказ, що наслідки діяльності спіритизму не можуть бути приписані жодній матеріальній силі, так як мова і мислення не можуть бути приписані куску дерева. Один науковий принцип кидає світло на суть усіх тих звершень, а саме, що кожен наслідок мусить мати відповідну причину. Коли результат характеризує знання і гармонію, то й причина мусить бути розумною. А багато з тих чудес очевидно виявляють знання і гармонію, тому їх причина безперечно є розумною.
Стіл не може зрозуміти ані відповідати на питання; не може
123
рухатися на чийсь наказ. Медіум не може говорити мовою, якої ніколи не вчив, ані розпізнати незнані йому хвороби у віддаленого пацієнта, ані приписати відповідних ліків без знання медицини. Тому ці наслідки, якщо вони дійсно мають місце, є результатом діяльності розумних істот, які відрізняються від тих осіб, присутність яких може бути розпізнана, а тому ці істоти є невидимими, духами з іншого світу.
Що це за істоти? Бог і Його добрі ангели не можуть мати нічого спільного з тими жахливими чудесами, які є наслідком нездорового інтересу. Вони також не можуть даватися в розпорядження побожних людей, аби вони хизувалися ними як мавпами в цирку. Духи, які викликаються на сеансах, є впавшими духами. Самі спіритисти кажуть, що вони є підступними духами. Ці підступні духи вдають з себе душі померлих, але хто може вірити їх свідоцтву, якщо вони, коли це підтвердиться, є духами неправди? Уся ця мішанина оман і забобонів є просто відродженням у сучасному образі дуже старого способу зведення людства через використання прагнення людини до чогось чудесного. Багато вважають це найновішим відкриттям, характерним для прогресу теперішнього віку. Писання духів тепер, як і протягом віків, широко практикується у відсталому поганському Китаї, а навіть африканці й індуси є експертами в мистецтві переміщення столиків. Це просто відродження стародавніх чарів, які ворожбит Симон практикував за часів святого Петра. Ці чари процвітали в Ефесі, коли святий Павло проголошував там Євангелію. Але вони ще старші. Це були ті гидоти, через які Бог дав доручення євреям за часів Мойсея винищити ханаанеян та інших мешканців обіцяної землі.
Спіритисти стверджують, що Святе Письмо є новою євангелією, яка невдовзі має революційно змінити світ: соціально, релігійно та політично. Але, як ми щойно побачили, спіритизм в різних формах віддавна править світом і всюди приносить погані плоди. Уже понад сто років минуло після перших випадків стукання та підіймання в Рочестер, в штаті Нью-Йорк (1848 р.), які дали початок тому, що тепер відоме в Сполучених Штатах як «спіритизм». Почалося все з дивних голосів в «домі, в якому щось лякало», а перша відповідь була дана дівчинці, яка звернулась до невидимого автора тих голосів як до «Старого Роздвоєного Копита». Швидко зросла їх популярність, а судді, лікарі, юристи, міністри та сотні тисяч інших відразу стали їх шанувальниками, аж врешті симпатики та вороги побачили, що число прихильників перевищило десять мільйонів. Нас не дивує, що розумні люди, які не знають наук Святого Письма щодо смерті і заборони контактувати з «медіумами», в умовах загальної невіри в злих духів, будучи раз достатньо переконані, що серед них перебувають
124
надприродні сили, про що доводить стукання, підіймання, писання на табличках, відповіді на питання, які даються через медіумів, ясновидство і т.п., вірять у свідомість померлих і в те, що ці невидимі сили, які прагнуть розмовляти з ними, це ті, за кого вони себе видають – їх померлі друзі. Якщо ми навіть припустимо, що в деяких випадках мають місце якісь ілюзіоністські трюки і подібні шахрайства, то нас не дивує те, що розумні люди вірять власному розуму у тих випадках, які вони особисто перевірили.
Внаслідок цього багато з Божого люду опинилися у великій небезпеці, оскільки не звернули уваги на незаперечні свідоцтва Божого Слова (Біблії) на цю тему. Духи, що уособлюються, на початку здавались дійсно обережними у всіх згадуваннях про Біблію, інколи даючи поради релігійним особам, які приймали участь в сеансах, щоб ті частіше читали Біблію, більше молилися і т.п. Та це мало на меті розвивати в них підозри і побоювання, а також ще більше піддати їх під вплив демонів. Поступово науки ставали все більш неясними, а тому, хто запитував, давали зрозуміти, що для непосвяченого світу Біблія це краще, аніж нічого, але для тих, які нав’язали безпосередні стосунки з духами, Біблія є непридатною, або ще гірше – перешкодою.
Добре сказав про спіритизм один компетентний у цьому питанні письменник:
«Це система, яка починається зі свічок, невинних, жартівливих та легковажних вистав і розмов, які потім завершаться допровадженням своїх прихильників до відречення від Господа, Який їх купив, і до відкинення Божого Слова, яке живе і діяльне навіки. Це доводить, що під усіма його фантастичними хитрощами криється глибока мета, а хитрість стародавнього вужа, який є неправдомовцем від початку, лежить в основі тих незначних і неважливих розмов, які через викликання зацікавлення та завоювання довіри присипляють підозри чесних, але засліплених душ, аж врешті вони опиняться в смертельному омуті ворога всякої праведності.
Ці демони, які уособлюють померлих, коли бачать, що починається нова епоха, швидко використали своє знання для того, щоб підтримати, наскільки це можливо, свій інтерес, і добровільно оголосили її наближення, а спіритизм оголосили провідним ангелом, який має безпечно привести до неї людство. Вони не вагалися заявити, що нова епоха означає цілковитий упадок теперішнього порядку суспільства і встановлення спіритизму як нового порядку. В деяких випадках там, де це служило їх намірам, вони не вагалися оголосити другого приходу Христа, і принаймні раз сказали, що Христос уже прийшов удруге. Вони заявили, що коли хтось хоче, то вони готові дати можливість нав’язати контакт з Христом через медіума.
125
Багато з Божого люду були врятовані від потрапляння до пастки цього великого зла завдяки так званому власному духовному відчуттю, яке дозволило їм побачити, що в спіритизмі є щось, що є цілком суперечним з духом нашого Господа та Його Слова. Ми можемо сміливо сказати, що завдяки Господній обітниці ніхто з повністю посвячених – «вибраних» – не може бути вповні упійманий в пастку (Мат. 24:24).
Виразна тенденція спіритизму до вільного кохання привела до того, що для людей, які мають не деградований характер, він став загалом чимось ганебним. Вони прийшли до висновку, що якщо вплив померлих є дійсно представлений через певних живих прихильників спіритизму, то суспільні умови, які панують поза заслоною смерті, мусять бути значно більш грішними і більш непристойними, аніж є в цьому житті, замість того, щоб бути набагато кращими, як твердять ці демонські духи.
Ми могли б навести томи цитат зі спіритичних праць, які доводять, що спіритизм цілковито суперечить Біблії і знаходиться в прямій суперечності з її науками. Він заперечує навіть існування Бога, навчаючи замість того про добрий принцип і про те, що кожна людина сама є богом. Також він суперечить примиренню і лідерству Христа, стверджуючи при тому, що Він був духовним медіумом низького ряду. Більше того, можна було б процитувати багато заяв видатних спіритистів, які доводять, що вплив спіритизму є надзвичайно деморалізуючим. Але для нас буде достатньо одного з них.
Ось свідчення Дж.Ф. Вітні, видавця часопису Pathfinder (Шукач Доріг, Нью-Йорк). Протягом довшого часу він був палким і очевидно чесним представником спіритизму, який залишався в добрих стосунках з його ентузіастами. Тому його свідоцтво є дуже правдоподібним. Він каже так:
«Тепер, після довгого й тривалого спостереження, придивляючись протягом багатьох місяців та років його поступу та дійсному обходженню з його ентузіастами, шанувальниками та медіумами, ми відчуваємо обов’язок виразити наше щире переконання, що ті прояви, які мають місце за посередництвом медіумів-самозванців, яких називають медіумами, що стукають, підіймають, пишуть і входять в транс, мають згубний вплив на його визнавців, створюючи безлад та замішання, а більшість тих наук поширюють фальшиві поняття, вихваляють самолюбну поведінку і підтримують теорії та принципи, які, коли впроваджуються у життя, роблять людину підлою та ненабагато кращою від тварин. Такими є деякі плоди сучасного спіритизму.
Бачачи поступову зміну, яку він робить серед своїх шанувальників, особливо медіумів, від моральності до розбещеності та неморальності, поступово та обережно підкопуючи основи добрих засад, ми зі здивуванням оглядаємося на радикальну зміну, яка протягом кількох місяців відбувається в людях; вона полягає в схваленні та
126
підтримуванні кожного індивідуального вчинку і поведінки, не дивлячись на те, добрі вони чи погані».
Він підсумовує такими словами: «Ми хочемо донести наш застережливий голос, а якщо наше скромне становище видавця часопису, наше попереднє підтримування спіритизму, наш досвід і значне становище, яке ми займали серед його прихильників, чесність та відвага, з якою ми захищали справи, якось зіграє на нашу користь, то ми прагнемо, щоб наша думка була взята до уваги, аби ті, котрі в навіженому темпі прямують до знищення, зупинились, перш ніж стане запізно, і врятували себе від нищівного впливу, який несуть в собі ці прояви».
Деякі видатні представники спіритизму стали настільки сміливими і настільки публічно неморальними, особливо жінки (а більшість медіумів є жінками), що моральне почуття в суспільстві зазнало потрясіння, а демонізм під назвою «спіритизму» на якийсь час послабився. Тепер, коли його минуле було в певній мірі забуте, він знову повертається, але уже в іншій формі. Нова метода здається полягає на рідшому підніманні та стуканні і меншій кількості особливих медіумів, а частішому вживанні в якості медіумів кожного прихильника, вживаючи механічні засоби. Майже всі учасники сеансів отримують запевнення, що вони стануть чудовими медіумами. Ці лестощі, без сумніву, мають на меті більш результативне їх притягнення, оскільки здібність чинити «чуда» є надзвичайно привабливою, особливо для тих людей, які по природі не мають жодних здібностей. Це твердження не є неправдивим: ніхто, окрім тих, що є несповна розуму, не є настільки нерозумними та неосвіченими, щоб не могли бути вжиті в якості медіумів; вони можуть стати великими медіумами, пропорційно до того, наскільки слухняно вони підкоряться «владі» тих «підступних духів», а також «наукам демонів» (див. 1 Тим. 4:1) і будуть «зловлені» сатаною та його волею (2 Тим. 2:26).
Визначення «підступні духи» точно відповідає суті. Від розваги з цікавості та відповідей на запитання деякі абсолютно по-справжньому підходять до завоювання довіри своїх жертв і в будь-який можливий спосіб знищують їхню волю, роблячи з них невільників. Далі вони мучать їх в найбільш демонічний спосіб, допроваджуючи до різного роду крайнощів. Коли сумління бунтує чи намагається звільнитися з цієї неволі, вони забувають про будь-яку стриманість і насміхаються з такої жертви через її занепад, переконуючи, що вона більше не має надії, і що її єдиним задоволенням у майбутньому мусить бути чаклунство. В доказ цього вони наводять і цитують тексти з Біблії.
Такого роду випадок був помічений автором. Один пан, який випадково став учасником нашої проповіді, попросив порозмовляти з його сестрою, яку він задля цього мав привезти з Клівленду. Він сказав, що вона переконана, що вчинила гріх, який не може
127
бути прощений, і що він сподівається, що ми зможемо врятувати її з тих ілюзій, які інколи приводять до «безумства». Ми погодилися і вона прибула. Розмовляла досить розумно, але запевняла нас, що її випадок є безнадійним. Ми пояснили уривки Святого Письма, які стосуються «гріха на смерть» і намагалися довести їй, що вона ніколи не мала достатньо світла, щоб підлягати його умовам, але це виявилося безуспішним. Вона заявила, що колись ще був шанс для її порятунку, та тепер його більше немає.
Вона розповіла нам, як в Каліфорнії зустріла чоловіка, який мав віщунського духа та окультичні здібності. Спочатку вона не вірила, та згодом стала співпрацювати в його практиках, «таїнствах», наближених до чарів, а вкінці втягнула та скривдила свою дорогу подругу. З тих пір нею оволоділи докори сумління, вона проходила справжні муки і часом впадала в безумство, а надія відійшла назавжди. Коли вона залишала нас, то здавалося, що вона була дещо підкріплена тим, що ми розповіли їй про Боже милосердя і щедре запевнення, що міститься у великому Викупі, принесеному на Голгофі за всіх. Та ми чули, що вона знову втратила надію і потрапила до психіатричної лікарні, щоб запобігти її самогубству. Її не можна було залишати саму: вона намагалась наосліп вистрибнути через вікно, або спокійно ідучи по вулиці, кидатися під колеса автомобілів, що проїжджали поруч, що нагадало нам випадок з Мар. 9:22. З тих пір ми жалкуємо, що замість того, щоб пояснити бідній жінці, ми просто не вигнали, також в ім’я Господа, злого духа, який найпевніше її опутав; або в разі, якби не вдалося цього зробити, не навчили її і не допомогли розвивати власну волю, щоб чинити опір демону.
Згідно Святого Письма, існують добрі духи, і ці святі ангели мають завдання опікуватися тими, які є вповні посвячені Господу. Та вони не діють у темряві, ані через медіумів, і мають краще заняття, аніж підіймати столики, вистукувати відповіді на безглузді запитання і розважання людства. «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євр. 1:14). Але немає ніякої підстави шукати або очікувати контакту з тими святими ангелами-охоронцями. Тому що Божою волею є, щоб Його «вибрані» ходили вірою, а не надзвичайними проявами, виставами чи звуками. Задля цього Він приготував Своє Слово як скарбницю знання, з якої вірні повинні черпати «своєчасну поживу». Він каже, що воно є достатнім, щоб Божа людина була достатньо приготована до всякого доброго діла (2 Тим. 3:17).
Більше того, спроба здобути контроль над волею та розумом іншої особи – що має місце в месмеризмі, гіпнотизмі, з духовними медіумами і т.п. – може вважатися певним доказом зла (чи то такого, що проростає, чи розвиненого). Господь показує нашу
128
індивідуальність і звертається до неї, заохочуючи нас до самоконтролю згідно з принципами праведності, представленими в Його Слові. Але спіритизм закликає до занедбання самоконтролю на користь духовного контролю. Жодна людина з пересічним мисленням не відважилася б узалежнити свій розум і волю від контролю інших людей, а тим більше від невидимих сил, які лише вдають із себе добрих, прекрасних та мудрих. Жоден християнин, який має хоч би крихту довіри до Біблії як натхненого Божого Слова, не повинен підлягати тим впливам як «медіум», а також не повинен стати «дослідником» того, перед чим Боже Слово дало нам такі виразні застереження: що це є дорога, яка веде від Бога і праведності до гріха і руїни – розумової, моральної та фізичної.
Один з найпростіших сучасних способів викликати зацікавлення і привести до того, щоб більше займатися тим, щоб бути «медіумом», до «одержимості» і «контролю», описаний в листі, отриманому від однієї християнки, вчительки з Джорджії, та одного дослідника Божого Плану Віків. Авторка пише:
«Нещодавно я пережила дещо дивне і можливо безглузде досвідчення. Брат мого чоловіка є спіритистом, він виписує видання Прогресивний (?) Мислитель, і є цілком пронизаний його вченнями. Під час моїх відвідин він читає з нього якість статті, особливо тих людей, які стверджують, що за допомогою медіума отримали повідомлення від «померлих друзів», і запитує про мою думку. Я ніколи не вважала цього всього «абсолютними нісенітницями», як роблять багато людей, хоча там є багато шахрайства – тому що мені здається, що Біблія ясно навчає, що духи мають і матимуть можливості нав’язувати контакти з людьми. Я сказала йому, що вірю в те, що ці розмови походять від упавших ангелів, які вдають із себе померлих, щоб звести й обманути людей згідно зі стародавнім обманом сатани: «Умерти не вмрете». Але, оскільки мій швагро не визнає Біблії як Божого Слова, то моя думка не мала для нього більшого значення. Його дружина (яка твердо вірить працям Дослідження Святого Письма) дуже стурбована цим. Вони обоє сказали, що різниці в поглядах не є чимось приємним, хоча його дружина, наскільки це є можливо, уникає даної теми, твердо стоячи в Правді. Нещодавно він купив психограф, – прилад, який вживається медіумами для комунікації з духами, – але не зміг його використати.
Кілька днів тому він опинився в моїх руках, і коли я побачила, що я є медіумом, вирішила «випробувати духів*». [Як пізніше покажемо, це невластиве застосування даного віршу Св. Письма – прим. Видавця]. Перше, що він мені сказав, було те, що на місці нашого проживання знаходиться темна копальня золота. Мене це не здивувало, бо нас повідомили, що було відкрито «жилу», що проходить через нашу ділянку. Він вказав точне місце, де потрібно було копати; він додав, що вона знаходиться лише близько 2,6 м під поверхнею землі. Не важко буде це перевірити. Далі він подав
129
мені певну інформацію зі Святого Письма, Кол. 1:4,5 і 2:4. Я запитала, що означають «фальшиві доводи», на що одержала відповідь, що вони стосуються белламізму, «християнської науки», спіритизму, інгерсолізму і т.п. Я запитала, з ким розмовляю, на що одержала відповідь: з Епафрасом. Мій швагро, здавалося, не дуже був цим задоволений і сказав, що хотів би почути когось, кого ми знали в тілі, і я запитала, чи є тут хтось такий. Поступила відповідь: „Так, Істман” (я не знала його, але мій швагро і його дружина, єдині присутні, обоє знали його). Після питання, що хотів би сказати, він процитував Тита 3:5. Він сказав, що вчення Досліджень Св. Письма є правдивими, і що його багатство завадило йому здобути нагороду високого поклику: „Я, – сказав він, – Істман, не вважався надто добрим християнином, хоча був членом збору”.
* 1 Ів. 4:1.
Наступного дня я знову стала в коло, тобто в психограф, і довідалась, що зі мною говорить моя близька подруга, яка протягом кількох років мешкала неподалік від мене. Вона попросила, аби я написала до її чоловіка і повідомила йому, що його дружина каже, що один хлопець (вона назвала прізвище) має поганий вплив на їхнього сина. Вона сказала, що мій чоловік, який перебуває на Флориді, потрапив у нещасний випадок і дуже сильно кульгає, а я позавчора отримала від нього листа, який це підтвердив. Вона додала, що жаліє, що не присвятила достатньо уваги Дослідженням Св. Письма, як я її просила, бо тоді вона жила б на ангельському рівні. Вона також сказала мені про „копальню”. Я запитала, чи знає вона того, хто вдає з себе Істмана, а та відказала, що так, додаючи, що це звідничий дух, який вдає його з себе, і що найкраще буде не користуватися засобами, через які я могла б нав’язати такий контакт. Хтось, хто вдає з себе Кифу, звернув мою увагу на перший розділ Даниїла. Інший, що вдавав із себе мого батька, сказав по суті те ж саме. Усі казали те ж саме про „копальню” золота і стверджували, що вірять у Христа і в те, що Дослідження Св. Письма є правильним поясненням Божого Слова, додаючи, що я не вживаю належним чином одного з моїх „дарів” – навчання; що я повинна навчати публічно та індивідуально, але для перестороги подали 1 Кор. 3:7 і Еф. 4:2.
За короткий час вживання цього приладу я довідалась багато речей (кілька з яких були неправдиві), розповідь про них забрала б у вас багато часу. Кілька духів стверджували, що будуть через мене лікувати хворих, якщо тільки я їм довірюсь. Крім того, було подано багато віршів Св. Письма, і всі вони дуже пасували тим особам, яким призначалися, але диявол процитував також вірш про Христа. Я й надалі так думаю, як думала перед тим, як «випробувала духів» – я тільки не була певна, чи упавші ангели визнають, навіть задля обману, що Христос «прийшов був у тілі», але виглядає на те, що так. Правдоподібно, 1 Ів. 4:1-3 цілковито стосується людських наук.
130
Очевидно, тим, хто «має частку в першому воскресінні», це було б можливим звернутися за допомогою такого винаходу. Але чи захочуть вони це зробити? Я охоче почула б вашу думку щодо цього.
[Цей уривок відноситься до людей – доктрин серед людей. Тут можна зауважити, що злі духи мають не лише знання теперішніх подій, але часто досить докладно можуть описати майбутнє. В одному відомому нам випадку протягом року було провіщено смерть двох осіб – одна з них померла, а друга серйозно захворіла, але виздоровіла. В руках сатани є певна сила, та вона обмежена. Порівняй Євр. 2:14; Пс. 97:10; 116:15 та Йов 2:3-6 – Видавець]
Те, що я пережила, здається, підтверджує Ваші науки – що ці повідомлення походять від упавших анлелів. Їм не можна довіряти. Не можна заперечити відчуття, що в ці останні дні Євангельського віку не «встоїть» ніхто, хто не має твердого фундаменту віри».
А це приклад підступного методу тих демонів. Як сатана та злі духи за днів нашого Господа свідчили про Ісуса й Правду, так вони роблять і тепер. «Одержима» жінка кілька днів ходила за Павлом і Силою, говорячи згідно з правдою (Дії 16:16-18): «Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!» А якщо ми вже про це заговорили, то можна навести багато доказів того, що ці демони підтвердили б і похвалили б майже кожну науку чи теорію, яку схвалює той, хто запитує, тільки для того, щоб завоювати його довіру, й таким чином ще більшу владу над ним.
Якщо говорити про «копальню», то це принада, щоб викликати і підтримати зацікавлення. Є сумнів у тому, чи ангели можуть зазирнути всередину землі глибше, аніж люди. Звичайно, може таке статися, що в якійсь золотій жилі в Джорджії буде знайдено значний вміст золота, але найчастіше є так, що гірники чи свердлильники нафти, які «керуються духами» або вживають «чаклунські палички», вкінці-кінців втрачають через це свої гроші. Тому у нас є причина думати, що коли «звідничі духи» зводять через вдавання з себе таких ніби мають певну інформацію, тоді як вони її не мають, то та сама злоба, яка керує тими «звідничими духами», щоб заманити людський рід до маральної та розумової катастрофи, схиляє їх також до шукання задоволення в доведенні його до фінансової катастрофи. Підступним духам, як і підступним людям, в жодному разі не можна вірити та довіряти.
Стосовно заохочення до «навчання», той факт, що воно походить з такого джерела, повинен нас швидше схиляти до побоювання, що демони побачили в цій жінці слабкість в даному відношенні, через яку до неї було б найлегше підійти. Це буде безпечно наперед зробити висновок, що
131
їх порада прямо чи посередньо має нам зашкодити. Звернімо увагу на хитрість, яку доводить цитування віршів, які закликають до покори, чим вони мали намір запобігти підозрам цієї жінки.
Це правда, що люди потребують інструкторів, а всі інструктори є «вчителями», але дуже небезпечно, коли він чи вона думають про себе як про вчителя. Набагато краще бути учнем у школі Христа, великого Вчителя, готовим вчитися про Нього всіма способами або бути через Нього вжитим для допомоги у поясненні іншим Його наук. Кожен, хто щось дізнається про Господа, повинен передати це іншим не як власну мудрість чи науку, але як мудрість Господа, якої він є лише посередником, що з радістю подає воду життя іншим. Нічого дивного в тому, що Святий Дух остерігає нас: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що [як учителі] більший осуд [суворіше випробування] приймемо» (Як. 3:1).
З думкою про навчання інших тісно пов’язане думання про вищу мудрість, і з самого початку це було принадою сатани. Його обіцянкою, даною матері Єві в нагороду за непослух, було наступне: «Станете ви [мудрими], немов боги». А спокусою для неї стало те, що вона зрозуміла з цих доводів, що заборонений плід був бажаний, «щоб зробити мудрим» (Бут. 3:6, KJV). Нажаль, мудрість, яку дає сатана, є дуже небажаною! Вона є «(1) земна, (2) тілесна та (3) демонська», про що занадто пізно переконалося багато людей. «А мудрість, що зверху вона, насамперед (1) чиста, а потім (2) спокійна, (3) лагідна, (4) покірлива, (5) повна милосердя та добрих плодів, (6) безстороння та нелукава» (Як. 3:15-17). Не дивно, що натхнений Апостол каже: «Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі» (2 Кор. 11:3). Тому не втрачаймо жодної нагоди звіщати «радість велику». Не дивімся на себе як на вчителів, але як брати і співподорожні вказуймо всім на слова і приклад великого Вчителя та дванадцяти натхнених Апостолів, яких Він визначив нашими інструкторами, нашими вчителями.
Після цього ми повідомили цій сестрі, що це був дуже нерозумний непослух Божій настанові (Іс. 8:19,20), щоб не мати нічого спільного з тими «звідничими духами». Це не ті духи, яких ми маємо «випробовувати», «чи від Бога вони», оскільки Він уже застерігав нас раніше, що вони не походять від Нього, але є «злими духами». Ми так само добре могли б вжити слова Апостола як виправдання до вживання різних видів алкогольних напоїв, щоб перевірити, чи знайдеться такий, яким ми зможемо не впитися*. Ці «віщунські» злі духи твердять, що їх багато, оскільки цілий «легіон» може опутати одну людина. Вони не бажають нічого, окрім того, щоб людство «випробувало» їх усіх. Вони зацікавлені лише
132
в чесному випробуванні, перевірці, а рано чи пізно їм вдасться поневолити більшість тих, які їх випробовують.
* [В англійській мові слово spirit, тобто дух, означає також алкогольний напій, спирт; звідси ці два значення – прим. перекл.].
В цьому тексті, який каже: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони», слово «духів» вжите в значенні наук, тобто доктрин, і не пов’язане з духовними істотами. Про це доводять наступні вірші, які кажуть, що ми повинні «випробовувати», тобто розрізняти «духа правди та духа омани». А це можна зробити дуже швидко, тому що всі фальшиві доктрини прямо чи посередньо заперечують, що «Христос був умер ради наших гріхів», і що «людина Христос Ісус… дав Самого Себе на викуп за всіх»
Звичайно, ми не можемо сподіватися, що Господь чи хтось інший, хто є у згоді з Ним, коли-небудь застосовував методи, які вживають «звідничі духи», а які були засуджені Богом і які Він заборонив в Своєму Слові. Чинення таких речей наражало б Божий народ на всі «хитрощі диявольські».
Ця сестра прислала нам рекламу психографа, в якій написано:
«Чи хочеш дослідити спіритизм? Чи хочеш набути здібності медіума? Чи хочеш нав’язати контакт? Психограф – це цінна допомога. Багато з тих, які не усвідомлювали свого дару бути медіумом, через кілька сеансів змогли отримати чудову інформацію. Багато з тих, які почали з розваг з цим приладом, переконалися, що те, що ним керує, знає більше, аніж вони самі, і в такий спосіб вони були навернені на спіритизм».
Таким чином сатана тепер використовує спільне для всіх християнських та поганських деномінацій вірування, що померлі не є мертвими, але ангелами, що кружляють довкола нас; а що може їх краще «звести», аніж така розвага?!
З того самого джерела ми отримали екземпляри Прогресивного Мислителя, найпопулярнішого видання спіритистів. Ми переглянули його, маючи на увазі матеріал для цієї статті, і на наше здивування переконалися, що кілька його головних статей відкрито визнають, що величезна більшість духів, що входять в контакт, є злими духами, які прагнуть здобути вплив над людськими істотами, щоб допровадити їх до упадку, і якщо це можливо, оволодіти ними і зробити божевільними. Вони розповідали про письмові повідомлення, які вкидалися в кімнату з підписом «Вельзевул» або «Диявол». В одному місці під заголовком «Критичний Аналіз Одержимості» був опис історії однієї бідної жінки, яку так часто навідували злі духи, що її направили в заклад для психічно хворих, і вона врешті-решт перемогла їхні тортури. Це видання приводить її заяву: «Завдяки молитві я добилася того, що вони відступилися». На питання «До кого молилася?» вона відповіла: «До Віковічного Бога. Лише Він може відповісти на молитву». Але в іншому місці вони зневажали Боже ім’я; в уривку під заголовком «Петро і Павло» ми знаходимо наступні слова:
133
«Мойсей, хоча, як описується, був навчений всієї премудрості єгипетської, був найлагідніший за всяку людину, то за свого Бога помилково вважав Єгову, духа померлого і розчарованого кандидата на якусь прибуткову церковну посаду».
В тому ж номері міститься стаття Чарльза Дюбрана під заголовком «Думки, що ілюструють статус спіритизму, і небезпеки, які оточують чесного дослідника». Там ми помітили відгук про книжку англійського священика під назвою «Велика таємниця або сучасна таємниця спіритизму». Представляючи її автора, стаття пише:
«Його досвідчення почалися з розвитку його дружини як медіума, що пише, через яку він час від часу отримував докази, що викликали радість в серці шанувальника цього явища. Також виглядає на те, що він познайомив відомих мешканців Лондона з майже усіма відомими публічними медіумами, які коли-небудь були окультними головними священиками чи священицями. Його також, безперечно, раді були бачити в домах і на сеансах кожного видатного дослідника чи активного шанувальника спіритизму в цьому місті на протязі сорока років, про що описує ця книжка. До своїх досліджень він додав гіпнотизм – під час сеансів він з успіхом виступав як гіпнотизер і як гіпнотизований. Він також поверхово займався «чорною магією», принаймні настільки, щоб довести, що це жахлива реальність. Таким чином, в особі цього автора ми маємо людину надзвичайно уповноважену щось казати на цю тему. Є очевидним, що він є і раніше протягом усіх тих років був шанувальником спіритизму, оскільки приводить випадки і докази, які переконали б кожен логічний і неупереджений розум. Але, як і кожен досвідчений дослідник, він мав проблеми. Він не лише був свідком багатьох явищ, які можна пояснити звичайними чи паранормальними здібностями смертних людей, але його релігійну душу вражали явища, в яких, поза всяким сумнівом, діяв дух, мали місце помилки, а інколи і явні шахрайства.
Отже тут ми маємо справу з рідкими, але нормальними змішаними відчуттями пересічного розумного дослідника. Одне зерно пшениці в мішку полови є для спіритистів достатньою компенсацією зусиль і клопотів довгих років очікування на „дорогих духів”. Можливо для деяких розумів так і є. Але в інших завжди виникають несподівані спроби збільшення овочу правди. І саме тут пережиття цього священика стають цікавими для кожного шанувальника правди по всьому світу. Як ми вже сказали, він має великий досвід в публічних і приватних сеансах, але його шлях до поступу виявився замкнений. Після багатьох років таких досліджень він був так само податливий на звичайні недосконалості контактів з духами, як і при перших сеансах з його дружиною і кількома обраними друзями.
Тому виникає питання: А чи взагалі можливий поступ? І щоб це розв’язати, він провів експеримент, який призвів до того,
134
що автор статті звернув увагу на цю книжку. Оскільки, як ми вже зауважили, під іншими речами кожен може підписатися і сказати: я теж. Він постановив шукати духовного контакту на найвищому рівні, який тільки може осягнути смертний. Тож, якби вислів „свій до свого” виявився правдивим, то він міг би притягнути увагу самої верхівки, а відкинути тих, які приходили з невидимої сфери, щоб мучити й докучати змученим смертним. На це він посвятив весь дім. Там були не лише кімнати для медіумів, кіл дослідників і шанувальників, але була також приготована каплиця, в якій він особисто відправляв двічі на тиждень особливу службу, а на її завершення присутні визнавці проводили спеціальний сеанс. Обстановка була найбільш урочистою. Легковажність була помітна хіба що своєю відсутністю. Духи обіцяли прекрасні умови. В певні періоди ці зустрічі відбувалися протягом більше року, а інколи протягом кількох місяців. Але не була виконана жодна обіцянка. Молитви до Бога про світло і правду виявилися не більш результативними, аніж вічна пісня «До Тебе, Боже мій, ближче я йду», яка співалася на щоденному публічному сеансі з його різнорідними учасниками.
Таким чином, наш бідний проповідник після сорока років щирих спроб має своє одне зерно пшениці, щоб принаймні надрукувати його. Він усією душею чіпляється за цей атом правди, але його щира спроба осягнути поступ стала невдачею всього життя, хоча всі обставини якнайбільше сприяли осягненню успіху. І оскільки подібне має місце з тисячами колись ревних шанувальників, які з тієї ж причини стали тихими, ми можемо задати слушне питання: А чи сучасний спіритизм є настільки ж однозначним і виразним, як теологічні системи минулого і теперішнього? Чи немає шансу вирішити його проблеми, переламати його бар’єри і дійти до вищого рівня людства ще по цей бік межі життя? Чи чесний і переконаний дослідник невдовзі майже сам по собі знеохотитися?»
Так руйнується твердження спіритистів, що добрі духи мають контакти з добрими людьми, а злі духи – зі злими. Чи можна подати ще сильніший доказ того, що всі спіритичні контакти походять від злих духів і абсолютно нічого неварті? В тому ж спіритичному журналі автор наводить далі наступний опис досвіду іншого «визнавця», за правдивість слів якого він ручається:
«Протягом двадцяти років він був вірний своїм переконанням, намагаючись обмежити всю свою віру і опертися на фактах, які можна перевірити. Його власна вразливість дозволила на приступ до нього духів, і деколи здавалося, що небеса були відкриті, аби зливати на його душу дощ благословень. Та коли тільки була відхилена хвіртка, разом з друзями приходили й вороги. Таким чином, переважно з огляду на безпеку він змушений був уникати повернення духів. Зайнятий розум не є доброю пристанню для жодного духа, тому він зайняв громадську посаду і з запалом працював для добра суспільства. Але від часу до часу
135
поверталися ті пережиття і виглядало, що потрібно буде ще раз вступити в битву. Йому не вдалося знайти безпосередньої причини, яка б пояснювала наявність його ворогів. Але йому здавалося, що всі вони мають щось спільне. Майже завжди, коли він, наприклад, заходив до публічної бібліотеки за книжкою, його годинами супроводжував і дражнив хтось невидимий, намагаючись здобути над ним контроль. Це правда, що після кожної переможної битви зазвичай знову мало місце коротке й успішне поєднання з ангельськими друзями, але почуття загрози привело до того, що він ще більше хотів зачинити двері від будь-якого повернення духів. Його метода перемагання цього впливу полягала на сталому зосередженні розуму на якійсь захопливій справі його щоденного життя. І це рано чи пізно в будь-якому разі завершувалося екзаменом. Кожна спроба знайти допомогу з боку духів, здавалося, лише додавала сили противнику».
Цей чоловік, очевидно, мав великі досягнення в спіритизмі, так, що став «медіумом, що чує». Так звані добрі духи або «ангельські друзі», які його інколи навідували, були тими самими злими духами, яких автор називає «противниками». Коли вони зауважили, що він виходить з-під їхнього впливу, то перемінилися в його розумі, – прийнявши іншу подобу, – щоб не допустити його повного відходу, сподіваючись, що незабаром здобудуть над ним такий вплив, що втеча стане вже неможливою.
В тому ж журналі під заголовком «Добрі Поради», після двох випадків доведеної одержимості, безпосередньою причиною якої був духовний вплив, ми знаходимо наступну пораду:
«Я взяв для себе такий урок: Ніколи не сиди сам, якщо є хоч найменша підозра на спробу здобути контроль над розумом особи. Хоч би наміри виглядали благими, як у випадку пана Б., тим не менше, їх досвід може виявитися недостатнім, якщо йдеться про керування медіумами, а їх керівництво може стати дуже невдалим. Ніколи не дозволяй, щоб цей вплив змусив тебе розбити щось, чого твій розум не схвалив би, не дивлячись на обіцянки, які його супроводжують. Лише зловмисні контролюючі елементи можуть застосовувати такі засоби.
Ці випадки приводять до висновку, що в закладах для психічно хворих, без сумніву, є багато інших осіб, які є жертвами демонічних впливів. Я міг би привести інший випадок, коли молода жінка під час її перших пологів отримала дозу хлороформу та інших засобів, які послабили її нервову систему до такої міри, що упавший дух оволодів її тілом, а мова, якою він послуговувався через цю перед тим моральну дівчину, була жалюгідною. Через це її направили в заклад, де вона знаходиться досі. За останніми даними, вона інколи в стані панувати над своїм тілом і, очевидно, тоді вона вважається розсудною.
136
Нехай усі спіритисти стараються остерігати людей, які починають свої досліди, щоб знаходячись на самоті, вони були дуже обережні і впровадили звичку систематично писати про це звіти, щоб ті, які проводять досліди, могли знати, що діється, і давати відповідні поради. Більше того, перш ніж ми відправимо когось до такого закладу, проаналізуймо усі випадки так званого «божевілля». Можливо це буде подібний випадок до того, що я привів».
Спіритизм – це «сильна омана*», по суті «сила сатани», якщо люди, маючи перед собою усі ці докази, і надалі час від часу повертаються до нього, навіть після того, як зазнали шкоди – як літня моль, що повертається до смертельного яскравого світла, що її зачаровує. В сучасному світі Божу Правду вкриває густа темрява, а думаючі люди, коли проснуться від апатії, яка так довго паралізувала їхні здібності релігійного розуміння, будуть кликати: «Світла, більше світла!», а якщо не отримають правдивого Світла пізнання Бога (яке світить лише щирій та посвяченій людині, що вірить у Викуп), вони будуть готові прийняти фальшиві світила, якими «бог віку цього», сатана, намагається полонити усіх через вищу критику, яку ще називають агностицизмом, або спіритизмом, християнським знанням чи теософією. Якби це було можливо, вони звели б навіть вибраних**. Тому вони властиво представлені як слуги сатани, що перемінюються в ангелів світла.
* 2 Сол. 2:11, KJV
** Мат. 24:24
Інша популярна спіритична газета – Філософський Журнал. Вона постійно намовляє спробувати її євангеліє спіритизму, стверджуючи, що це єдине, чого потребує світ. Та вона також твердить, що «духи» обманюють медіумів. Вона визнає, що це, очевидно, ті ж самі духи, які з причини фальшивого свідоцтва, шахрайства, підлих навіювань та вчинків змушують жертву чинити опір та шукати полегшення в молитві, є названі «злими духами» і «звідничими духами». Ті самі «духи» повертаються як моралісти, з настановами, виразами співчуття і обіцянкою допомоги у відкиданні злих духів і т.п., аби щоб повернути початковий стан слабкості, спокуси та зламання будь-якого опору з боку волі і довести до повної одержимості. На підтримку цього подаємо коротке освідчення одного з номерів, підписане А.Н. Ватерманом, однією з провідних зірок спіритизму. Під заголовком: «Справжні автори духовних розмов» він каже:
«Я вважаю, що неможливо в цьому житті довідатися, від кого походить можливість духовного контакту з тим світом. Ми можем мати певний доказ, подібний до встановлення автора телеграми, яку ми одержуємо, але нічого більше».
Чи люди зі «здоровим розумом» ризикували б усім, що мають? Чи наражалися б на божевілля, яке, за їх власними словами, з точки зору страждань є значно гіршим, аніж звичайне слабоумство? Чи посвятили б усе своє життя, намагаючись змусити інших людей ризикувати всім тим самим, коли для цього у них
137
не більше доказів, ніж з телеграмою? Чи робили б вони це, коли гіркий досвід сімдесяти років випробувань каже їм, що ці правдиві (духи) як «одне зернятко в мішку»?
О, ні! Лише безнадійно зведені люди можуть поступати таким чином. Очевидно, як Святий Дух формує в людях духа «здорового розуму» (2 Тим. 1:7; Прип. 2:6,7), так подібно дух демонів формує духа, але нездорового розуму.
Інший лист, отриманий з Флориди від брата у Христі, який добре знає кілька мов, описує про його нещодавні особливі досвідчення, які він мав з тими «духами підступними». Він почав усвідомлювати присутність невидимих духовних істот, які здавалося виявляли великий інтерес до його праці: він перекладав Дослідження Святого Письма на іншу мову.
Хоча він добре знав представлене вище свідоцтво Біблії щодо суті тих «духів підступних», однак або забувся, або злегковажив Божими повчаннями, що людський рід не повинен мати будь-яких контактів з тими «звідничими духами» і «не брати участі в неплідних ділах темряви». Знехтування цим дорученням завдало йому серйозних клопотів; якби не втручання Божественного милосердя у відповідь на його і наші молитви, це могло б цілковито його знищити – як душу, так і тіло.
На конференцію з ними його спокусила цікавість, змішана зі щирим прагненням допомогти тим духам, проповідуючи їм Євангелію про Божу любов і милосердя, які діють через Христа на користь всього людства, а також про остаточну надію суду (випробувального процесу) упавших ангелів, про який говорить Св. Письмо (1 Кор. 6:3). Спочатку ці духи виявляли обережну увагу і, здавалося, були глибоко і побожно зацікавлені тим посланням, та невдовзі вони стали більш вільними, втручаючись зі своїми питаннями та зауваженнями завжди і всюди, дискутуючи з ним і один з одним в спосіб і на теми, які були далекі від будуючих, так що цей брат запротестував. Врешті, він поставив вимогу, щоб вони його залишили, але, завоювавши уже його «внутрішній слух» (тобто зробили його тим, кого спіритисти називають «медіумом, що ясно чує»), вони не бажали відступатися, так що врешті він звільнився лише завдяки ревній молитві. Він повинен був бути обережним перед їх звідничими впливами; повинен був пам’ятати, що будь-яке послання ласки, яке Господь, можливо, ще мав для тих упавших ангелів, ще не було до них послане, а ніхто не має права промовляти в ім’я Господа без уповноваження. «І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» Це послання спасіння призначене тільки для людського роду, але навіть і в цьому випадку воно обмежене, бо хоча потрібно всім проповідувати про покаяння за гріхи і направу, однак, Євангелія Спасіння
138
обмежена лише до покаяних «віруючих» – «покірних землі».
Джозеф Гартман опублікував книжку на 378 сторінок, в якій розповідає про свої переживання в якості духовного медіума (до яких його привели вчення Сведенборга), про свій занепад майже до втрати розуму через одержимість духами та остаточне звільнення своєї волі з їхньої пастки; але – о, диво! – він і надалі твердо вірить у вчення Сведенборга і спіритизм, хоча, подібно до інших, застерігає кожного остерігатися їх підлих винаходів. Бідний обманутий чоловік, він і далі вірить, що деякі з них є «добрими духами»!
Пан Гартман стикнувся з «планшеткою», дерев’яним приладом з олівцем, що швидко рухається в руках медіумів. Навіть діти записують відповіді на питання, які вони задають. Він брав участь у кількох сеансах з підійманням та стуканням, і переконався, що це не були шахрайства, але вони були наслідком діяльності невидимих інтелігентних духів. Він активно зацікавився цим, одночасно намагаючись переконати друзів, які сумнівалися, у правдивості тих з’явлень. Потім він випробував це у своїй сім’ї і довів до того, що його малий син став медіумом, що писав і малював. Потім його зацікавило вивчення феномену матеріалізації духів. Більш-менш в той самий час померла його дочка Доллі, тому його надзвичайно зацікавили з’явлення або матеріалізації, коли ці духи вдавали з себе Доллі. Але він не довіряв цьому і, як він сам сказав: «Я припинив ці практики, помічаючи в них шахрайство». Та через п’ять років досвіду він каже: «Якими б не були мої сумніви щодо тих явищ, я певен, що „чесні матеріалізації” є сьогодні досить частими. Що це за з’явлення і звідки походять, це спірне питання». Як ми нещодавно зауважили, хоч би ці з’явлення були «чесними», коли стосуються медіумів, то і так є шахрайством, якщо говорити про вдавання ними особи – симуляцію померлих упавшими ангелами.
Пізніше в домі п. Гартмана знову виникли спроби піднімання столиків, стукання, малювання і писання, а двоє його дітей стали майстерними медіумами; а вкінці і він сам, на своє здивування, став медіумом, що пише, не очікуючи і не добиваючись цього. Тепер він міг і проводив часті розмови нібито зі своєю дочкою Доллі, але насправді з демонами, які вдавали з себе її та інших осіб. Вони доводили до того, що він відчував приємні запахи і т.п. В процесі дальшого розвитку він став медіумом, що говорить, і коли був «під впливом», говорив і діяв, будучи непідконтрольним власній волі. Але він мав достатньо сильну волю, щоб відмовитися прийняти роль медіума таких «духів» через їх колишню брутальність та непристойність. Потім він одержав «внутрішній слух», можливість чути нечутні для інших звуки, і таким чином міг розмовляти з «духами» без вживання будь-якого зовнішнього
139
засобу, як, наприклад, писання, стукання, планшетки, дошки уіджа і т.п.
Про своїх «духовних друзів» він каже: «Вони зазначали, що їх контролююча група складається з дванадцяти духовних дарів, рис, які формують групу великої сили; вони заявили, що під їх керівництвом він стане одним з найбільших до того часу медіумів. Я обурювався, не маючи найменшого бажання здобувати славу такого роду; тоді вони стали ще більш наполегливими».
Таким чином пан Гартман, всупереч власним бажанням, поступово щораз більше підлягав «впливу» злих духів, які врешті-решт ним оволоділи. Наступним пережиттям був специфічний «голос», чутний лише йому, який вдавав із себе Господа і цілком ним оволодів, керуючи кожним його вчинком. Усі його помилки та слабкості він представляв у чорних кольорах, намагаючись знищити будь-яку надію. Йому сказали, щоб він молився, але коли намагався це робити, то поступали суперечливі навіювання щодо добору слів, через що це ставало неможливим. Він швидко опинився в пастці «злих духів», як сам каже: «одержимий» і контрольований «духовним гіпнозом».
Та він врешті-решт вибрався з неволі; повернулась колишня сильна воля і він описав свою історію, щоб стримати інших від подібного поневолення. Але, не дивлячись на ці гідні уваги випробування, він не розуміє суті справи. Його досвід підтвердив, що всі «духи», з якими він мав справу, були «злими», підступними, нечистими, а більшість із них також вульгарними та огидно непристойними. Але, віривши, що це духи померлих чоловіків та жінок, він дійшов висновку, що просто натрапив на групу злих духів, і що є інші групи добрих, правдомовних і чистих духів добрих людей. Якби він тільки знав свідоцтво Господа на цю тему, то все виглядало б зовсім інакше.
Після того, як він знову опанував своєю волею, його і надалі навідували ці злі духи, характер яких він тепер уже дуже добре знав. Кілька разів вони намагалися знову підбити його волю під їх «контроль», але не мали достатньо сили, оскільки він на це не дозволив. Але він дозволив вживати свою руку для писання під час контактів, а у відповідь на його запитання, як і для чого вони зловживали його довірою, обманювали, були непристойними й намагалися поневолити і скривдити його, вони відповідали, що по природі вони є злими духами, «демонами» – за якусь мить вони знову це заперечували, кажучи, що є духами померлих людських істот. Щоб упевнити його віру у вчення Сведенборга, вони йому сказали, що серед них немає його шанувальників. Гартман, очевидно, повірив тим, як вони самі себе назвали, «підступним духам», оскільки свою книгу він завершує приведенням доказів, що Сведенборг також проходив через подібну одержимість. Зі Щоденника Сведенборга, 2957-2996 с. він цитує наступний уривок:
«Дуже часто, коли хтось зі мною розмовляв, через мене промовляли
140
духи… Так відбувалося багато разів; наприклад, двічі на день. Я не можу порахувати тих випадків, їх багато… Більше того, вони сміялися через мене та робили багато інших речей… Це вони заносять такі речі в мої думки, а коли я цього не свідомий, керують моєю рукою, щоб таким чином писати».
Гартман далі каже про Сведенборга так:
«Це історичний факт, що обмовники Сведенборга, не розуміючи внутрішніх спокус і контролю духів, заявили, ніби він божевільний, і що під час перебування в Лондоні в кількох справах він повівся нерозумно і безглуздо… Він перебував під впливом духів, які керували його тілом, промовляючи через нього і рухаючи його тілом, як ніби воно було їх власним… В частині цього перехідного періоду він, поза сумнівом, знаходився під контролем злих духів. Сам він каже, що переживав „тремтіння і потрясіння по всьому тілу, випадаючи з ліжка обличчям на підлогу… Я був у спокусі, – каже він, – мені приходили думки, над якими я не міг опанувати… Тому їм була дана повна свобода… Коли я мав найбільш підлі думки, найгірші, які тільки можуть бути, в моєму внутрішньому баченні я чітко побачив Ісуса Христа”».
Пан Гартман додає: «Ми віримо, що це були злі духи, які вдавали з себе Христа, як у нашому випадку дух прикидався Богом».
Для нас є очевидним, що Сведенборг був духовним медіумом і майстерним посередником в поширенні та утвердженні аж до огиди «наук демонів» щодо «семи небес і семи адів» ітд, ітп. Крім того, Гартман завершує свою книгу похвалою Сведенборга, який, очевидно, був одержимий демонами, але якого, як думає Гартман, інколи навідували й добрі духи; хоча, власне, досвід Гартмана підтвердив Св. Письмо, що всі вони є «злими», «підступними», «неправдивими» духами.
В брошурі під назвою «Природа Божевілля; Його Причини і Лікування» її автор, Дж. Д. Римус, доказує, що в багатьох випадках божевілля є просто демонічним опутанням або «одержимістю». Він каже:
«В моєму випадку, я знаю, що мозок зовсім не був хворий; усе моє єство, здавалося, мучили суперечливі відчуття, шаленіючи в моїх грудях. Я був цілком опанований і пронизаний якоюсь думкою; іншими словами, ця думка прийшла, як ніби у мене її щось кинуло, намагаючись висловитися через мене, при тому вона не була витвором мого власного розуму, хоча я тоді був цілком свідомий, як є тепер, що в мені була якась сила, що не походила з моєї власної волі, ані з так званих розумових здібностей; вона була змішана і виявлялась в моїх власних діях, так що я відчув велике нервове та розумове
141
виснаження, коли усе припинилося».
Після докладного обговорення своєї історії і свого звільнення з неволі злих духів, яких він вважав духами злих померлих людей (очевидно, він сам також був прихильником Сведенборга), він цитує наступний лист лікаря з Філадельфії:
«Молода Жінка, про яку ви згадуєте у своєму листі, це пані С., яка колись була моєю пацієнткою і добрим другом нашої сім’ї. Її батько був капітаном корабля, який загинув на морі, але ніхто не знав, де й коли. Її бажання щось дізнатися про його долю змусило її звернутися до духовного медіума. Кажуть, що вона сама є дуже „сприйнятливим” і видатним медіумом. Вона не робила нічого, щоб закликати духів, але вони й так прийшли. Протягом довгого часу вони вимучили її майже до смерті – але я не пам’ятаю, як довго. Часто вони робили так, що вона просиналася вночі і робила різні абсурдні витівки. Врешті вона відігнала їх, повторюючи Господню Молитву, коли тільки вони наближалися до неї. З повагою ______».
Той самий автор каже: «Суддя Едмондс з Нью-Йорка [уже неживий відомий спіритист і ясновидящий та ясночуючий медіум] нещодавно висловив думку, що багато з так званих божевільних в закладах для психічно хворих знаходяться просто-на-просто під впливом духів». Цей суддя сказав про себе: «Я особисто приймав участь у вилікуванні 15 випадків божевілля, а швидше одержимості. Я сказав про це в присутності членів Академії Наук в Нью-Йорку».
Цей суддя доручив католицьким священикам після покроплення «святою водою та молитов» прислати [до нього] медіумів зі своєї громади, щоб розмагнітити та звільнити їх від одержимості духами.
Небагато хто усвідомлює собі, до якої міри активний сьогодні спіритизм; як він поступово відроджується. Ось звіт д-ра Пібла з візиту в австралійський Мельбурн, і ось що він пише для австралійської газети:
«Хоч я приїхав, аби відпочити, я відразу був задіяний в активне служіння і щонеділі викладав вечорами або в масонській залі (на 1300 місць), або в концертній залі (на 700 місць), які обидві інколи були переповнені до країв. Я також виголошував промови в церквах унітаріан і прихильників Сведенборга, як також в австралійській церкві (пресвітеріанській) – на тему вегетаріанства та інші відповідні теми.
Кілька медіумів розповідають про приїзд до Австралії. Перш ніж закінчу, дозвольте я згадаю, що преса оцінює, що в Мельбурні є вже 500 медіумів, в самому місті та в його околицях, тоді як інші стверджують, що їх 200. Але я не бачу нікого, хто міг би зрівнятися з пані Фрейтаґ та іншими. Сумління не дозволяє мені заохочувати медіумів приїздити до Австралії, оскільки вони не є перевіреними медіумами найвищого класу.
142
Цього, власне, домагаються люди – перевірки, перевірки, перевірки. Старі, вже лисі спіритисти, які багато років тому бачили досліди, хочуть їх заново, бажаючи швидше перевірки, аніж піднесення до вищого рівня гармонії, краси і духовної правди, стаючи своїми власними медіумами».
Дійсно, досліди – зі стуканням, писанням, підійманням стола, а навіть матеріалізацією – є лише початками спіритизму, а не очікуваною через духів метою. Метою, до якої вони прагнуть, є опанування, «одержимість». Ті, які силою власної волі постійно опираються контролю духів, використовуються як «медіуми для проведення дослідів», щоб притягнути інших, заохотити їх, як це було показано вище, до спинання «на вищий рівень гармонії» з неправдивими, підступними, поневолюючими та демонічними духами.
Англійський журнал «Чорне і Біле» привів докладний ілюстрований опис з’явлень у французькому місті Тії-сюр-Сель, в Нормандії. Він стверджує з абсолютною впевненістю, що протягом кількох місяців там з’являвся дух Діви Марії. Потім додає:
«Ці з’явлення, які або рідко, або ніколи не подібні одне на одне, навіть для тих самих глядачів, завжди або здіймаються з-над землі, як, наприклад, у випадку ворожки з Ендор, або з’являються поступово, по частинці, на невеликій висоті – спочатку нога, потім рука і т.д. Все це дуже дивне читання.
Витоптане поле вівсу, в’язка з гілок, наламаних шукачами реліквій, розшарпаний пліт, захищений колючим дротом і оздоблений статуетками, картинками, чотками, горщиками з квітами, свічками свідчать про віру в надприродні сили не менше, аніж в середньовіччі».
«Чорне і Біле» цитує уривок з Croix du Calvados (офіційного видання римокатолицькго єпископа місцевої парафії), кажучи, що «хоча не можна сумніватися в самому факті тих з’явлень, однак, їх все більше можна приписувати демонській діяльності», і додає:
«Якщо це все взагалі має якусь ціль, то воно розраховане на те, щоб звернути на себе ще більше увагу світу, який, здається, надзвичайно готовий порсатися в сатанізмі, кришталемантії, астрології, теософії, спіритизмі і магії, чорній і білій. Головні причини такого рішення священика здається пов’язані з таким собі Вінтрасом, який жив в старому млині, що ще стоїть над берегом річки Суелльз, нижче старого села Тіллі. Він пророкував про ці з’явлення ще приблизно в 1930 р. Вінтрас був засуджений як чаклун і ув’язнений в Кан на вимогу папи Григорія XVI. Він стверджував, що отримав натхнення від архангела Михаїла. Що цікаво, за два тижні до появи цих з’явлень в Тіллі про них пророкував ще один „пророк”, натхнений, як він сам стверджував, іншим архангелом – Гавриїлом. Її звали пані Кедон, яка викликала замішання в Парижі, тоді як Аббі визначив швидше як „одержимою”, аніж „натхненою”».
143
Девіз сатани, здається, є наступним: Робити все, щоб обманути і збентежити людство, не дозволити, щоб до людей дійшла правда на часі. З англійського журналу спіритистів «Світло» цитуємо інформацію про певний сеанс:
«Під час зустрічі, організованої одного вечора на бажання матері, яка нещодавно втратила дорогого їй сина, серед інших явищ мало місце особливе світло. Воно мало форму прекрасної променистої кулі, центр якої сяяв блакитним світлом яскравого блиску. Ця куля знаходилась на дуже великій відстані, а стіна кімнати не перешкоджала тим, які за нею спостерігали. Тривало це близько півгодини, після чого поступово зникло з очей.
Всі присутні були наповнені почуттям глибокої шани та честі. Контролюючий [тобто дух, який контролював діями медіума] пояснив, що насправді це було світло Христа, який, на підтвердження загального сьогодні погляду християн кожної деномінації, поступово наближається до землі, виконуючи Свої слова, сказані майже дві тисячі років тому; приходить, щоб встановити Своє Царство, загальну любов і братерство між людьми.
Цей контролюючий далі сказав наступне: „Напишіть про це видавцеві журналу «Світло». Скажіть йому, що світло приходить до всіх людей, і з кожним днем стає все яскравішим. Це світло, що має осяяти кожну людину, яка приходить на світ. В ньому перебуває любов. Його приносить правда. Про нього вчить мудрість. Об’являє його віра. Кормить його надія. Прагне його справедливість. Супроводжує його слава. Домагається його мир. Чекає на нього сила. Це велике світло супроводжують легіони ангелів, мешканців небесних сфер, могутніх завойовників; ті, чиї гріхи колись були як кармазин, сяють тепер яскравим промінням в цьому світі; досконале добро, досконала людина, досконале світло”.
Прекрасні ангели оточували медіума. Позаду неї з’явилося світло. Найбільше вона раділа тому, що найяскравіше світло з’являлося тоді, коли вона говорила про силу Христа. Хоча вона сама не бачила найбільшого сяйва світла, однак бачила його десь далеко-далеко, ніби яскраву зірку».
Під час першого приходу злі духи визнали Ісуса, кажучи: «Я знаю Тебе, хто Ти… Ти Син Божий», «Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине?»*, а також свідчили на користь Апостолів: «Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння»**. Так само є й сьогодні, як ми бачили. Деякі з них свідкують про Правду, даючи пораду читати Дослідження Святого Письма і т.п. Та ми можемо сміливо сказати, що все це служить одній меті – бути приманкою тим, які таким чином цікавляться і шукають світла, щоб остаточно впровадили зацікавлених у ще більшу темряву. Завжди пам’ятаймо, що ці обмани стануть настільки виразними і правдоподібно
* Лук. 4:34,41; ** Дії 16:17
144
будуть підтримані розвиненою правдою, що якби це було можливо, звели б навіть вибраних (Мат. 24:24-26).
В таких обставинах є лише одна певна дорога. Вона не полягає в тому, щоб люди спокійно стояли з закритими очима, обгорнуті панічним страхом, що невдовзі буде вже неможливим. Вона полягає на цілковитому прийнятті Ісуса Христа, Визволителя, Відкупителя людського роду як свого Спасителя і Вчителя, а також підкоренні тільки керівництву Його Духа Правди, вираженого в Його Слові – Біблії. Роблячи так, ви будете збережені Божою силою від будь-яких пасток лукавого; бо ж Євангелія – це «сила Божа на спасіння кожному [слухняному], хто вірує».
На які великі небезпеки наражається християнство, ми можемо зауважити, пам’ятаючи, що майже всі вірять обману сатани, який вперше був сказаний матері Єві в Едемі, в результаті чого вона була зведена і доведена до гріхопадіння. Тоді він сказав: «Умерти не вмрете». З того часу він постійно проголошує те ж саме, а більшість з Божого люду вірять словам сатани і не довіряють Господньому Слову, стверджуючи, що насправді ніхто не помирає, але коли нібито настає смерть, людина завдяки їй стає „ще більш живою”. Якщо християни вірять, що ніхто насправді не є померлим, то ми не дивуємося, що вони цілковито відкидають біблійне вчення про єдину надію майбутнього життя, яка міститься в Божій обітниці про «воскресіння МЕРТВИХ». Вони перетворюють його на нісенітницю, стверджуючи, що мова йде лише про воскресіння тіла, яке померло – але, на думку Апостола, воно ніколи не воскресне, але буде замінене новим тілом, душа, тобто істота воскресне (1 Кор. 15:12-18, 36-38).
На доказ небезпек в цьому напрямку звернемо увагу на той факт, що «The Ram’s Horn», чиказький радикальний ортодоксальний журнал, на зовнішній стороні обкладинки опублікував кольорову копію малюнка, який зображує християнську маму зі складеними руками, яка молиться біля маленької могили, оздобленої квітами, а перед нею видно тінь дитини, яка наближається до неї. Видавець «The Ram’s Horn» і його читачі подібні до всіх інших номінальних християн, які нехтують ученнями Божого Слова на цю тему – вони просто готові впасти в сітку диявольських оман.
Звернімо також увагу на наступну цитату, взяту з «Філософського Журналу» (спіритичного). Під заголовком «Прогресивна Думка» видавець посилається на книжку священика Т. ДеВітта Талмеґі:
«Навіть Талмеґі походив зі старої віри в повернення духів після смерті в наш світ. У Вашингтоні він виголосив промову на тему «Небесного Світу», вказуючи на долю тих, «які відійшли» до того стану існування. У відповідь на питання, що ті, які відійшли, роблять тепер, він сказав: «На це питання можна відповісти значно легше, аніж ви думаєте», і додав:
«Їх рука втратила свою справність, але здібності духа
145
настільки перевищують п’ять пальців, наскільки те, що надприродне, перевищує те, що людське. Бог відібрав їм очі, руки та розум, оскільки хотів їм дати щось гнучкіше, сильніше, зручніше і більш творче».
«Д-р Талмаґі казав, що духи, звільнені з матеріального тіла, є більш гнучкими, вправнішими і надалі займаються своїми старими справами, але вже зі значно більшими здібностями. І ось як він це аргументує:
„Чи ви вважаєте, що це багатство здібностей при смерті руйнується й гине? Чому ж так має бути, якщо тепер вони мають можливість ще більше бачити, краще розуміти красу і знаходяться серед тих ткацьких верстатів, де переплітаються заходи сонця, веселки та сонячні ранки!
Чи ви настільки обмежені, щоб припускати, що через те, що маляр залишає свій мольберт, скульптор своє долото, а гравер свій ніж, то їх мистецькі смаки, які вони розвивали і вдосконалювали на протязі сорока чи п’ятдесяти років, були повністю стерті?
Ці митці, або друзі мистецтва, працювали на землі з грубим матеріалом, недосконалим розумом та слабкою рукою. Тепер вони перенесли своє мистецтво до більшої свободи і ширших просторів.
Вони продовжують займатися своїми старими справами, але вже без виснаження, без обмежень, без перешкод земної майстерні”.
У відповідь на питання, що роблять лікарі, які перейшли по той бік, він заявив, що працюють по своїй старій професії, і додав:
«В небі немає хвороб, але їх є багато на землі, багато ран в різних частинах Божого царства, які потрібно лікувати і усувати. Ці славні душі прибувають з гори не повільним лікарським кабріолетом, а блискавичним рухом.
Ми не можемо зрозуміти, чому виздоровів пацієнт, якому найкращі лікарі сказали, що має померти. Можливо ним зайнявся Аберкромбі? Я б не здивувався, якби він повернувся і зайнявся деякими своїми колишніми пацієнтами. Ті, які отримували задоволення від лікування хвороб і недолі землі, після того, як дісталися до неба, приходять знову, щоб доброзичливо лікувати.
Потім він згадав інше питання, пов’язане з тим, що роблять тепер усі ті, які відійшли і які при житті на землі отримували найбільше задоволення від чинення добра. Він відповів: „Вони й надалі виконують свою працю – Джон Говард відвідує в’язниці; померлі жінки північних і південних полів битв продовжують шукати поранених; Джордж Пібоді продовжує дбати про бідних; Томас Кларксон далі турбується про поневолених; усі, які чинили добро на землі, там ще більше зайняті, аніж перед смертю. Нагробний камінь – це не кінець, а лише початок”.
146
На кінець він дослівно сказав:
„Я виголосив промову, щоб довести вам, що ваші померлі приятелі є тепер ще більш живі, аніж були до того, щоб змусити вас тужити за небом, щоб представити перед вами широку панораму слави, що має відкритися.
Таким чином, без тіні сумніву, д-р ДеВітт Талмаґі був спіритистом. Він не претендував на цей титул, але навчав головним засадам нашої філософії і визнавав пов’язане з цим явище повернення духів до смертних – повернення духів лікарів, щоб зайнятися тими, які були віддані смерті смертними лікарями, і щоб лікувати їх, щоб відвідувати тих, хто у в’язницях, і полегшити їхні страждання; аби дбати про бідних, турбуватися про поневолених, будучи в цій праці «ще більш зайнятими, аніж перед тим!»
Якщо – як сказав у своїх кінцевих зауваженнях д-р Талмаґі – „померлі… більш живі, аніж були до того”, то є очевидним, що він мав рацію, кажучи, що нагробний камінь – це не кінець, а лише початок, двері до вищого життя, вхід в стан безкінечної праці, великих можливостей і вічного прогресу.
Якби д-р Талмаґі більше думав про ці прекрасні правди, аніж про своє становище священика, то він відкрито визнав би спіритизм.
Усі церкви швидко стають пронизані філософією спіритизму і незабаром будуть змушені або додати до системи своїх визнань ці прекрасні і величні факти, або відійти в забуття у ХХ столітті, коли цілком добіжить свого кінця цей цикл еволюції”.
Хто може заперечити логіку розуміння спіритичного видавця, який стверджує, що д-р Талмаґі, хоча сам уникав відкритого визнання своєї ідентичності, був спіритистом? Хто б сумнівався, що сотні тисяч людей, які читають цю промову в багатьох виданнях, які регулярно публікували промови д-ра Талмаґі, прийняли кожне речення його отруйної, небіблійної тези як євангелії, особливо, що він цілком погоджується з тим, чого їх вчили з-за інших кафедр, особливо під час похоронних церемоній? Нажаль! Мільйони християн готові, дозріли, щоб піддатися злому впливу тих підступних духів, яким вони вірять.
Звернімо увагу на буклет, який рекламує спіритичні вистави і досліди, виданий в Маскігон, Міч. Він написаний рекламним друком, а ілюстрований гравюрами, на яких зображені тінисті форми і т.п. Господнє провидіння так покерувало, що ми дістали його якраз вчасно, щоб помістити тут його вміст. Він пише так:
«Дім опери під егідою Релігійно-Філософського Товариства в Бостоні, Мас.
Матеріалізування духів, чудові надприродні видіння, спіритичні стукання, писання на табличках, літаючі столи і крісла, цікаві досліди людського розуму, людина, що літає в повітрі без дотику
147
до будь-якого предмета. Ось чудеса сьогодення! Задумайся над одним важливим актуальним питанням: Чи існує країна духів? Яке призначення людини? Чи хочеш переконатися, що існує майбутнє життя? Чи віриш в безсмертя? Чи віриш у світ душ? А може віриш, що смерть закінчує все?
Д-р Лойд Кук, видатна постать серед духовних медіумів, за підтримки багатьох знаних медіумів, проведе під відкритим небом одну з найпрекрасніших матеріалізацій, яку коли-небудь бачили в цій країні.
Ось деякі з дослідів, які зазвичай мають місце в присутності тих медіумів: стіл підіймається на висоту від ста двадцяти до ста п’ятдесяти сантиметрів і переміщується в повітрі. Руки та обличчя духів чітко виражені й розпізнаються друзями. Невидима сила грає на гітарі і передає її довкола по кімнаті. Перед громадськістю приносяться і вручаються квіти чітко видними руками. Лунають дзвони, відкликаються лютні і в присутності тих чудових медіумів відбуваються інші дивні явища природи, якщо дійсно стисло дотримуватися всіх умов.
Ніч чудесних вистав! Немає завіси, так, що всі зможуть зазирнути в духовний світ і побачити дивні і захоплюючі речі.
Духовенство, преса, досвідчені синоди і ради, мудрі філософи і науковці – по суті весь світ визнав ці філософські ідеали як дивовижний факт. Обличчям в обличчя ви зустрінетеся з духами. Грає велике піаніно, хоча жодна жива істота його не торкається. Багато духовних постатей не сцені, інколи вісім, а інколи і десять одночасно; це виразні докази правдивості тих медіумів. Вони тренувалися три роки лише для того, щоб продемонструвати силу духів в яскравому світлі на фоні туману!
Невидимі сили увесь час безперестанку влаштовують нові, небачені вистави, щоб переконати скептика і зміцнити віруючого. Прийдіть і самі побачте. Не вірте нічиїм словам. Побачте це і повірте власним очам. Нехай вас провадить ваш розум. Не вірте нічому, що чуєте! Кожен чоловік і жінка має право дивитися і думати.
Багато запитують: Чи спіритизм взагалі є правдивим? Якщо ви прийдете на сеанс з тими новими медіумами, то більше ніколи не будете сумніватися, що духи повертаються на землю, що їх можуть побачити та впізнати їхні друзі. Вони будуть стояти поруч з вами і подаватимуть руку кожному, хто про це попросить. Пам’ятайте: цей сеанс відрізняється від тих, які ви досі бачили. Постаті, які тут з’являються, не бояться вас, але наблизяться до вас так близько, що ви не зможете сумніватися в їх ідентичності. Вони переконають вас, що не мають земного тіла. Ніхто, хто коли-небудь був на таких сеансах, не може сумніватися в правдивості тих медіумів. Пам’ятайте,
148
що це нові медіуми, які лише прибули на це місце, а всі, хто їх бачив, визнали, що вони оточені найпотужнішою аурою, яка коли-небудь з’являлась в цій країні. Не в темряві, а при повному світлі. Відчувається їхній дотик. Видно їх безтілесні форми. Наяву, при повному світлі! Для того, щоб просвітити аудиторію, будуть вживатися всі можливі засоби, чи ці так звані чуда робляться за допомогою духів чи є наслідком природних явищ.
З-поміж присутніх будуть вибрані групи для допомоги і висловлювання своїх думок щодо причини походження багатьох дивних речей, які будуть представлені в цей вечір. Це має на меті дати можливість кожному учаснику пізнати правду стосовно тих дослідів: Чи вони є правдивими чи є майстерним шахрайством. Двері відкриються о 7.15. Початок о 8.00. Буде братися невелика плата за вхід».
Бачачи, що церковництво користується популярністю, а люди, яких вони хочуть звести, домагаються певного формалізму, спіритисти створюють «церкви» для «культу» і «прославлення» «Вседобра»* (цей вислів вони вживають замість вислову Бог). Та оскільки провідні спіритисти не вірять в особового Бога, то для них ця назва означає просто всіх добрих духів; до таких спіритистів вони зараховують Томаса Пейна, Шекспіра, Юду та Нерона, як також Христа, Конфуція і Будду. В тих «церквах» всі «спіритисти», «теософи» і члени товариства «Християнської Науки» шанують те ж саме і керуються (про що не знають багато їх прихильників) тим самим архідухом – сатаною. Проповідниками та євангелістами там є переважно жінки, що гостро суперечить (якими б не були причини цього) тому, що зробив правдивий Голова однієї і єдиної правдивої Церкви, наш Господь Ісус, який обрав дванадцят Апостолів та сімдесят учнів тільки з числа чоловіків.
Газети подають наступний опис спіритичного хрещення в «Першій Спіритичній Церкві» в Піцбурзі, проведеного пані Ідою Вітлок з Бостона:
Коли вже зібралися батьки та хресні, диякони церкви винесли прикрашений квітами шнур, яким з’єднали учасників цієї урочистості. Пані Вітлок вручила кожній дитині малий букет гвоздик, подаючи їх зі срібної чаші. Після завершення цієї церемонії пані Вітлок взяла наступну срібну чашу і, підійшовши до кожної дитини, вмочувала в ній троянду і кропила обличчя тих, котрі мали бути охрещені, кажучи при тому: Я, Іда Вітлок, даним мені правом, хрещу тебе Анно Маріє Клоз, в ім’я Вседобра».
Право або сила, дана пані Вітлок, безперечно, не походила ані від Отця, ані від Сина, також це не була сила Святого Духа. Ми певні, що вона походила від того, який підтримує усілякі досліди,
* All Good; в англ. слово good означає добро, а God – Бог;
149
шахрайства, обмани та одержимість – від «вашого супротивника диявола» (1 Пет. 5:8).
Такий собі Торі з Сент-Пол, Міннесота, прислав нам одного разу листівки д-ра Снайдера, що також проживав у тому місті, який називає себе християнським спіритистом і твердить, що разом з іншими проводить регулярні сеанси, під час яких перед їх смертними очима з’являється Господь у вигляді духовної істоти. Він заявив, що це бачили близько сорока осіб. Троє з них отримали «причастя» прямо з рук Господа. На цій листівці було вміщено шістнадцять біблійних віршів, серед яких були наступні:
«Бог є дух».
«Я світло для світу».
«Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам» (Ів. 14:21).
А ось слова, які були заголовком листівки:
«ЧИ БАЧИВ ТИ ГОСПОДА? ЯКЩО НІ, ТО ЧОМУ?»
Той самий пан Торі зазначив, що д-р Снайдер виглядає дуже побожним і визнає віру у викуп і реституцію. Ця подія одразу пригадала панові Торі слова з Досліджень Святого Письма, 2 Том, 158 с.:
«При цьому багато хто з його прихильників навіть вчить, що Христос вже присутній, і ми не сумніваємося, що незабаром вони даватимуть сеанси, де твердитимуть, що показують Його в криївках». (Мат. 24:26). Тоді пан Торі звернув увагу доктора на цей вірш і його застосування, але він настільки закохався в підступних духів, що не міг застосувати його до власних досвідів. Він заявив, що це стосуються до таких недоречних шахрайств, які робить Швайнфурс.
Тут ми помічаємо інші приклади політики сатани, коли один обман заперечує інший. Він зводить кількох людей слабкого розуму, щоб вони думали й говорили, що є «кимось великими» – Христами і т.п. Потім силою гіпнозу він вводить інших в «небесний» стан, і таким чином знеохочує більш розумних людей, які вірять, що ці обмани є виконанням перестороги нашого Господа, при тому вони стають податливі на значно підступніші обмани спіритизму, які з кожним днем стають для них все ближчими.
Тоді, згідно з його підступним характером, сатана починає всі свої вистави з тими, які зовні здаються побожними. Якщо він хоче зловити людей, то на гачок накладає принаду. Виявляється, що не дивлячись на свою моральність і віру, жертвами пасток великого противника стають свавільні і вперті християни. Щоб перемогти світ, тіло і диявола, необхідне повне підкорення під волю Бога, як це представлено в Його Слові.
Ми, звичайно, декого здивуємо, якщо скажемо, що згідно нашого розуміння «християнська наука», «теософія», «месмеризм»,
150
«ясновидство», «гіпнотизм» та «сведенборгізм» споріднені зі спіритизмом, а «підступні духи» хочуть з їх допомогою поневолити та «охопити» різні класи тих людей, які тепер пробуджуються з розумового летаргічного сну, аби вони були сліпі на правду щодо Господа та Його Слова (2 Кор. 4:4).
«Християнська наука» притягує своєю привабливою, але оманливою назвою, і не менш оманливим твердженням, що не існує болю, хвороб, смерті, гріха, диявола і Спасителя, – ані будь-якої його потреби, – як також абсурдністю своїх заяв. Тих, які не знають «глибин сатани» (Об. 2:24), які не пильнують і не поінформовані, він ловить в сітку своєю вдаваною нешкідливістю і «добрими вчинками». Її способи лікування «надуманих» хвороб здаються нешкідливими, але чи через це їх лікування більше походять від Бога, а менше від демонів, аніж ті, які вчиняються спіритистами? Хоча чиста віра в головні засади Христових наук не має бути прийнята замість морального добра, то останнє ми повинні, все ж, вважати річчю, яка супроводжує кожен вияв Божої ласки і сили. Таким чином, усі, котрі відкидають нашого Господа Ісуса як Відкупителя людства, Який «душу Свою дав на Викуп за багатьох», вони не від Бога, а їх «чудесні діла», добрі чи злі, не можна приписувати Божій силі.
Хтось може запитати: чи можна з одного боку оскаржувати сатану і його товаришів у викликанні хвороб та смерті (Євр. 2:14), а з іншого приписувати їм лікування хворих і вигнання демонів? Чи це не суперечило б його власному царству, беручи до уваги, що він є розумною істотою? «І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?» (Мат. 12:25,26; Мар. 3:24-26.
Дійсно, це свідчить про клопоти, в які потрапляє «князь цього світу» по причині зросту знання, яке просвічує над світом протягом останніх ста років. Демони мусять вдавати, що є «ангелами світла», вчителями глибоких правд і добрими лікарями – як душі, так і тіла, аби знову полонити тих, які схиляються до Бога, коли їм вдається пізнати Його (Дії 17:27). Натхнені слова дозволяють нам зрозуміти, що зусилля сатани в напрямку утримання контролю над людством будуть особливо відчайдушними наприкінці – перш ніж він буде «зв’язаний» на тисячу років, щоб більше не зводив народів (Об. 20:1).
Саме тут матиме місце один з найбільш «сильних обманів», згаданих Апостолом Павлом, для боротьби з яким Божий люд потребуватиме «повної Божої зброї», щоб «могли дати опір дня злого» (2 Сол. 2:9-12 (KJV); Еф. 6:11-13). Тепер ми живемо в часі, про який він нас попереджає, кажучи, щоб ми були особливо обережні з «духами підступними і науками демонів» (1 Тим. 4:1).
151
Тут Апостол каже нам: «стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування» (2 Пет. 3:17). Тому Господь заохочує нас пильнувати й молитися, аби уникнути обману, який буде настільки сильним, що міг би звести навіть і вибраних (Мат. 24:24). Чи в світлі цих пересторог ми не повинні сподіватися «сильного обману» і шахрайств злих демонів? Так. Протягом наступних років ми очікуємо їх значно більше, аніж це могло б приснитися навіть спіритистам.
Та якщо навіть сатана і вірні йому мають знання лікувальних засобів і здібність їх застосовувати, не забуваймо, що він має також велику силу чинити зло. Ми це вже показали. Візьмімо за приклад Яннія та Ямврія, видатних єгипетських медіумів та чарівників, які в присутності фараона повторили багато чудес, учинених Божою силою через Мойсея та Аарона. Вони змогли перетворити свої палиці на зміїв; перетворили воду в кров; а також створили жаб, хоча не змогли повторити кару з вошами і т.д. (Вих. 7:11,22; 8:7).
У нас є всі підстави вважати, що під час минулих чотирьох тисяч років упавші духи багато чому навчилися, і що тепер вони мають значно більшу силу. Ми схильні визнати, що кара саранчі, численні шкідники врожаю, спори і хвороботворні мікроби, що вражають життя людей і тварин в останні роки, можуть бути виявом тієї самої злої сили. Так само сатана є «князем, що панує в повітрі», достатньо ворожим, аби вживати свою силу, хоча, звичайно в межах, визначених Богом. Це може частково пояснювати великі паводки, циклони і торнадо останніх років.
Але хтось може запитати: Чи справді такі сили природи залишені владі демонів?
Ні, безперечно, що ні. Якби так було, то ми могли б сумніватися, чи світ взагалі був би придатним для проживання в ньому. Розгляньмо випадок Йова: як тільки були усунені Божі обмеження, сатана схилив сабеїв, щоб розікрали худобу Йова і вбили його слуг; він спричинив, щоб огонь упав з неба, не тільки вбивши, але і спаливши його стада овець; він послав халдеїв, які покрали верблюдів, що були у його власності, а на кінець викликав циклон, який вдарив у дім, де разом бенкетували його діти, знищуючи і вбиваючи його мешканців; а коли тільки отримав дозвіл, вдарив хворобою і самого Йова (Йов 1:9-2:7).
Немає сумніву, що сатана і його легіони як завжди охочі і здатні чинити таке зло, на яке Бог в Своїй мудрості їм дозволить. Тому нам залишається лише зауважити, що Бог не лише провістив, що дозволить їм
152
мати велику силу при кінці цього віку, але й пояснив, чому так станеться. Він каже нам: «щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву» (Соф. 3:8), що незабаром торкнеться людства для реалізації кари за гріх, а також направи в напрямку справедливості, щоб упокорити людство і приготувати його до прийняття благословенств тисячолітнього царства. Всі ми знаємо про кари, провіщені в Книзі Об’явлення, які мають бути вилиті при кінці цього віку і під час суду світу. Єгипетські кари були їх ілюстрацією, хоча «останні» кари є представлені в символах. Однак, завжди пам’ятаймо про Божу опіку, що розтягнена над Його людом, і охорону від будь-яких нещасть, які без Божого керівництва не були б для нього цінною лекцією чи досвідом. Пам’ятаймо, що Він може і хоче покерувати гнівом людей і демонів та упокорити їх так, аби вони не завадили Його великим намірам.
Тут будуть доречними наступні слова свящ. А.Б. Сімпсона, сказані кілька років тому:
«Про лікування хвороб кажуть, що тут також має місце наслідування практик спіритизму, гіпнотизування тварин, ясновидства і т.п. Ми не заперечуємо, що деякі прояви спіритизму є безперечними шахрайствами, та багато є й таких, які є беззаперечно надприродними, як наслідок дії сил, яких наука пояснити не може. Немає сенсу дискутувати зі страшною потворою спіритизму, в якому, як каже Джозеф Кук, можливо криється велике ЯКБИ нашого недалекого майбутнього в Англії і Америці – через поспішне і безпідставне заперечування фактів чи їх пояснення як спритність рук. Вони часто є правдивими і надлюдськими. Це «духи демонські, що чинять ознаки», збираючи людей на Армагедон. Це відроджені сили єгипетських чарівників, грецьких пророцтв, римських гороскопів та індіанських знахарів. Вони не є божественними, не є всесильними, але також не є й людськими. Наш Господь виразно попередив нас про них і наказав розпізнавати їх не по їх силі, але по плодах, по їх святості, покорі і пошані до імені Ісуса та Божого Слова. Сам факт їх існування ще більше змушує нас протиставити їм живі сили святого християнства – як палиця Мойсея, що проковтнула палиці «чарівників», щоб в кінці позбавити їх обмеженої сили».
В додатку до цього, нехай духовний Ізраїль послухає слів Господа, звернених до Ізраїлю по тілу:
«Якщо ж ввійдеш до землі, яку Господь Бог твій тобі дає, не навчишся чинити за ОГИДАМИ ТИХ НАРОДІВ. Не знайдеться у тебе той… хто ВОРОЖИТЬ ворожбитством, чарує і віщує, віщує розтинанням, нашіптує нашіптуванням, говорить
153
духами, і ворожить знаками, і викликає мертвих. Бо це гидота Господеві Богові твому, кожний хто це чинить. Бо через ці гидоти вигубить їх Господь Бог твій з перед твого лиця» (Повтор. 18:9-12, Хом.)
«А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СВОГО БОГА? За ЖИВИХ питатися МЕРТВИХ? До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої [світла, KJV]» (Іс. 8:19,20).
Святе Письмо ясно доводить, що впавші духи протягом довгого часу будуть триматися в обмеженні, яке при кінці Євангельського віку, що заходить на Тисячолітній вік, поступово буде усуватися. Як подає Біблія, вони були передані «в кайданах [тартарус, в нашій атмосфері] темряви» «на суд великого дня» (2 Пет. 2:4; Юди 6). А оскільки «великий день» вже настав, то тих, які пильнують, не дивує той факт, що ці кайдани поступово послаблюються, і що ці «злі духи» мають більшу свободу, аніж перед тим.
Небезпека й надалі загрожує тим, які не вірять в духів і вважають забобонами біблійні описи вигнання демонів нашим Господом та Апостолами, а також сувору заборону перебування серед Ізраїлю будь-яких чарівників, чарівниць, чорнокнижників та інших, які пропонують нав’язування контактів з померлими. Більша небезпека загрожує самовпевненим, які не бояться перевіряти усе і вихваляються своєю власною мудрістю, більше, аніж більш покірним, які думають: Будемо уникати контакту з тим, що Бог заборонив. Для багатьох відважних самовпевненість і цікавість є пасткою демонів. Перш ніж вони зауважать це, буде занадто пізно. Початком пастки є принада цікавості – візит до «медіума», «сеанс» з друзями, «планшетка» чи «дошка уїджа» в домі сусіда.
Святе Письмо застерігає нас, що розумово ми не дорівняємося злим духам, і тому змушені шукати захисту, який гарантують нам поради Господнього Слова. При кінці Єврейського віку було багато одержимих злими духами. Сімдесятеро говорили нашому Господу про значну частину Його праці і праці Його представників: «Господи, навіть демони коряться нам у ім’я Твоє» (Лук. 10:17). Ця проблема настільки важлива, що чотири Євангелії містять сорок дві згадки про цих демонів.
Апостол вказує, що при кінці теперішнього віку Господь «пошле», тобто дозволить, щоб християнство охопив «сильний обман», і його визнавці повірили неправді, щоб стали засуджені (2 Сол. 2:11,12). Подяка Богові, що ми ясно зрозуміли,
154
що вони не будуть засуджені на вічні муки: О, ні! Це блюзнірське перекручення Божого Слова є одним з методів тих «злих духів», якими вони відводять людей від Бога і закривають від них Його справжній характер. Тепер ми живемо при кінці «жнива», пшениця мусить бути відокремлена від куколю, а тому цей «сильний обман» виявить, хто полюбив Господа і був слухняний Його порадам, а хто цього не робив і тому повинен бути визнаний негідним будь-яких нагород, які незабаром будуть вручені «переможцям».
Це доводить контекст, який багатьма словами заявляє, що ці «омани» полонять їх, тому що «любові правди вони не прийняли»! «Правдою» є те, що померлі є мертвими, і вони не можуть повернутися до життя інакше, як тільки завдяки Божій силі воскресіння зі сну смерті. Ця проста правда, яка так ясно викладена у Святому Письмі, охоче приймається лише голодними правди. Інші кажуть, що не бажають у це вірити; що вони краще будуть думати про померлих не як про мертвих, але як про ще більш живих. Відкидаючи просту правду, подану Богом, і приймаючи обман сатани – «Умерти не вмрете» (Бут. 3:4), вони стають легкою здобиччю для демонів; а ті весь час намагаються увіковічнити омани, якими звели праматір Єву в Едемі. Їм буде дозволено уособлювати померлих з таким успіхом, що це стане «сильним обманом»; вони «звели б, коли б можна [якби Господь не оберігав їх «Божою зброєю»], і вибраних» (Мат. 24:24).
Спіритизм протягом певного часу спритно вдає, ніби його явища є наслідком дії людської сили. Таким чином вони запевняють собі доступ до сердець чоловіків та жінок, які інстинктивно лякаються демонізму. Та поступово вони починають визнавати, що в основі тих сил є духи; сили, які принаймні в певній мірі є «надприродними». Протягом років ми були майже єдиними, хто чинив опір гіпнотизму, телепатії і т.п. як спіритизму в новій постаті, але тепер ніхто інший, як видатний проф. Д.Г. Хіслоп, колишній «вчитель логіки» в Колумбійському Університеті, провідна постать в Американському Товаристві Фізичних Досліджень, визнав, що на його думку пов’язані з цим духи – не демони, а «духи померлих людей».
Нью-Йоркське видання «American» цитує слова проф. Хіслопа:
«Телепатія не пов’язана з хвилями думки. Пояснення цього є настільки простим, що аж дивує. Інформація переноситься з розуму до розуму через духів. Потрібні здібності медіума, але коли хтось їх вже отримає і може нав’язати контакт з духовним світом, то телепатія стає настільки простою, як телеграфування за допомогою кабелів.
Лише науковці повинні займатися тими неземними феноменами
155
природи, до яких належить телепатія – сказав д-р Хіслоп. Кожна спроба повинна бути розумною, а кожен дослід повинен бути проведений з чистим розумом, безсторонньо, з готовністю порівнювати і докладно розбирати кожен факт, як ніби це був дорогоцінний камінь.
Наші експерименти з телепатією я вважаю переконливими, якщо не цілком задовільними, в своїй кількості і здатності повторювати їх за бажанням.
В цих дослідах ми використовували пані Пайпер, яка була направлена до Англії від імені Британського Товариства. Їй не дозволили контактувати ні з ким, хто не був у спілці з особами, що проводили експеримент. Наші досліди ми розпочали з далекосяжної телепатії, сподіваючись, що в кінці нам вдасться передати повідомлення через Атлантичний океан, але щоразу на нас чекала невдача.
Врешті-решт, ми досягли успіху. Він був цікавий і неочікуваний. Повідомлення було передане через океан в такий спосіб, який досконало показує можливості далекосяжної телепатії. Експеримент був проведений в спосіб, що виключає будь-яке шахрайство. Повідомлення було передано англійською, а одержано на латині».
В статті, опублікованій у Нью-Йоркському виданні World, під якою він поставив свій підпис, проф. Хіслоп написав:
«Якщо духи існують, то розумні люди заздалегідь мають знати, що матимуть місце великі труднощі з тим, щоб нав’язати з ними контакт. Віковічна тиша стількох безтілесних духів, якщо вони існують, як також і те, що ми знаємо про труднощі, які виникають у людей в нав’язуванні контактів через те, що вони не мають спільної мови як засобу для цього, повинні бути достатнім доказом цього. Але є ще інші причини цих труднощів, і ми повинні про них згадати, щоб миряни (ми не повинні говорити про це науковцям) могли побачити і зрозуміти причини, через які ці контакти мають такий вигляд, а не інший. Першим з них є анормальний фізичний та розумовий стан медіума, а конкретний приклад це пані Пайпер. Та головна причина не в тому, що ці комунікації є незрозумілими та заплутаними, або що бракує потрібної інформації. Причина лежить значно глибше: вона полягає в тому, що сам інформатор знаходиться в анормальному стані розуму, коли відбувається розмова. Це можна порівняти до сну з маяками чи до певного роду роздвоєння особистості в живих, а навіть до трансу пані Пайпер в деяких його аспектах».
Преп. І.К. Фанк, з Нью-Йорка, широко відомий лютеранський проповідник, мав кілька випадків досвіду з духами, від яких холодає кров в жилах, і опублікував їх для світу, доводячи, все ж, що навіть підтвердять спіритисти, що деякі з так зв. появ є шахрайством, а інші походять від підступних «неправдивих духів».
156
Його дослідження, як і дослідження проф. Хіслопа, показують тенденцію нашого часу і є спробою того, чого ми ще можемо сподіватися, коли незабаром світ схилиться до вивчення спіритизму як єдиного доказу, що померлі не є мертвими.
«Обговорюючи в сьогоднішній промові, виголошеній в домі К. Ґрісвола Бьорні перед Американським Інститутом Наукових Досліджень, психічну науку, преп. Р. Гебер Ньютон висунув тезу, що духи померлих контактують з живими; що телепатія є здібністю, яку мають багато чоловіків та жінок, і що ясновидство є перевіреним науковим фактом. Серед іншого, він сказав: „Ясновидство було нічим іншим, як тільки блідим вогником, але тепер воно є явною силою певних організацій. Моллі Фенчер в Брукліні виявилась сильнішою за недовіру наших вчених. Віра в існування невидимих духів і їх контактування з нами в тілі є одним з найстарших, найбільш поширених і найтриваліших вірувань людини, яке дивним чином відродилося в наш час.
Лише тепер вперше в історії людини ці сили були науково доведені. Внаслідок цього значне число видатних постатей науки відважилися визнати це. Після розгляду можливих ілюзій, обману і кожної можливої спроби інтерпретації, вони були змушені остаточно вирішити проблему – повірити в дійсне контактування з живими духами тих, кого ми називаємо померлими.
Кожен, хто має відкриті очі, готовий почути те, що люди хочуть йому сказати, натрапить на безліч дивних історій, що надходять від осіб, яких він не може вважати обманщиками, яких він знає як розсудливих і розумних людей. Такі випадки зовсім не обмежуються сеансами та медіумами. Найбільш виразні їх форми мають місце в умовах домашнього затишку, де немає професійного медіума” – Пітсбурзька Газета».
Нас не дивує той факт, що спіритизм, подібно, як і «християнська наука», шукає впливових людей. Крім того, впавші ангели є, принаймні, «підступними», хитрими. З Господнім людом все навпаки: «небагато-хто мудрі… небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні», але «вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою» (1 Кор. 1:26; Як. 2:5).
Одна жінка, яка була спіритисткою, розповідала про те, як вона стала «ясночуючою», тобто отримала здатність чути духів, коли інші нічого не чують. (Коротко кажучи, всі мають уникати всього цього, як уникали б зарази; якщо хтось таким чином атакований, він одразу повинен звернути своє серце до Господа в молитві про допомогу, аби відбити цей напад). Родичі цієї жінки протягом багатьох років цікавилися Теперішньою Правдою і звернули їй увагу на те, що її контакти не були пов’язані з померлими друзями, але з упавшими ангелами, «демонами». На кінець, вони вмовили її
157
до читання «Досліджень Святого Письма». Це, звичайно, не подобалося «духам», які протягом певного часу майже не давали їй можливості дослідження через постійну опозицію, на зразок: «Не читай цього», «Це не правда», і т.д. і т.п. Звертаючись до Господа за допомогою, вона поступово опанувала своєю волею. Здається, тепер вони її взагалі не турбують.
Інший випадок, який ми занотували, був пов’язаний з 19-річним хлопцем в східній Пенсільванії, який був особливо пригноблений демонами. Хтось з люду Господа, почувши про це, відвідав його, принісши з собою екземпляр брошурки Спіритизм. Це настільки роздратувало хлопця, що потрібно було заховати брошуру, перш ніж цей брат міг порозмовляти з одержимим. Духи, які ним керували, довели його через цю книжечку майже до безумства. Це тривало, поки ця книжка не була схована. «Темрява ненавидить світло». Ми не сумніваємося, що якби їм дозволити, то злі духи кривдили б слуг Правди. Якщо говорити про Господній народ, то ці духи, очевидно, певною мірою обмежені. Можливо пізніше ці духи зможуть діяти через інших, як сатана ввійшов у Юду перед зрадою.
Наступний фрагмент з видання «Пророчі Вісті» може служити для подальшого підкреслення вищесказаного:
«Коли я прочитав те, що написав пан Стід в Перегляді Переглядів про писання духів, я був вимушений віддати свою руку під вплив духа. Таким чином я зробив перший крок в цьому забороненому, але захопливому напрямку. Я оглядаюсь на цей перший крок і пригадую, що в заклопотанні, яке переповнювало моє серце, я ніколи не помолився до Бога. Я відразу повинен був шукати Божого керівництва. Перш ніж про це подумав, я був опанований бажанням шукати це нещодавно відкрите джерело допомоги. Я боюсь, що я не єдиний, хто в так нерозумний спосіб дозволив обманути себе, досліджуючи спіритичну літературу, яка тепер широко розповсюджена в Англії.
Дух, який прийшов і запропонував мені свою допомогу, заборонив мені молитися до Бога, аргументуючи це тим, що я тепер знаходжуся під особливим керівництвом неба, що заміняє потребу молитви, додаючи при тому, що моє небесне насліддя вже запевнене. Це була дивна порада, а ще більш дивним було те, що я взагалі міг її прийняти, але, нажаль, я це зробив.
Цей посланець сатани заборонив мені також досліджувати Святе Письмо, бо я нещодавно почав його систематичне дослідження. Причиною, яка була подана моїм злим порадником, було те, що праця, яку я тоді мав зобов’язання виконати, була настільки важлива, що не можна було витрачати часу на інші розумові заняття.
Під приводом надання мені допомоги також інші духи, що вдавали з себе душі померлих смертних, провели зі мною розмови. Один з них вдавав надзвичайну
158
побожність і застеріг мене від підтримування контактів і впливу одного слуги Євангелії, що мешкав по сусідству, – який, напевно, дав би мені мудріші поради в моєму збентеженому стані, – на адресу якого мій співрозмовник спрямував підлі наклепи. Цей дух дуже перешкоджав мені довгими промовами.
Інший дух представився колишнім англійським послом для країн, де переслідувалися християни, за яких, особливо через їх тяжкий стан, вболівало моє серце. Типовою мовою державного діяча він розповів про своє особливе пережиття під час виконання функції посла. Далі він хотів, щоб моя праця набула форми, яка пізніше виявилась найгіршою в тих обставинах. Він також прагнув, щоб я виклав її перед важливим державним урядовцем. Це настільки суперечило моїй оцінці, що я не міг дати згоди на це.
Після цього той попередній дух, який прийшов до мене під мантією ангела-охоронця, заявив, що дух моєї дорогої мами одержав дозвіл відвідати мене на кілька хвилин, і що вона благає, щоб я передав повідомлення родичеві, що проживав за кордоном, додавши, що хоча я не знаю значення цього послання, вона (мама) сама покерує тим пером в його написанні. Я взяв в руки перо, тримаючи його досить легко, щоб вона могла вести. Мене охопило сильне прагнення побачити образ моєї мами. Тоді, на моє здивування, на папері переді мною за мить з досконалою вправністю був намальований її портрет. Тепер я з бездиханним зацікавленням спостерігав за написанням послання. Воно було написане її характерним почерком, добре мені знаним. Написані були два слова, але зате три рази. Писалися з тремтячим поспіхом як посилене прохання, і звучали вони так: РЯТУЙТЕ ДУШІ. Після їх написання перо швидко опустилося.
Повідомлення з такого джерела наповняло моє серце глибокою пошаною. Та я не міг змусити себе вислати це повідомлення. Я відчував, що його вислання буде злом. Родич, якому воно призначалося, вже був задіяний в місіонерській християнській праці, і я якось стримався піддати його розум під вплив повідомлення, джерела якого я практично не знав. Я відчував абсолютне небажання отримувати будь-які звістки від духів, і постановив не приймати жодних з такого сумнівного джерела. Та не так легко було вибратися з тенет, в які я свідомо ввійшов в лиху годину.
З огидою, і з бажанням вибратися як ніби з виру, в який я був хитро втягнутий, я вкинув у піч портрет мами і всі спіритичні записи. Я не міг повірити, що дух цієї дорогої християнки – моєї мами – мандрує по цій землі в товаристві тих, які дали мені такі пагубні поради і не виконали своєї обіцянки зміцнити та підтримати мене. Я навіть дійшов висновку, що ці духи
159
намагалися уособити цю померлу святу і написали це серйозне повідомлення, щоб переконати мене в своєму небесному походженні і святості своїх намірів, щоб я ще більше був слухняний їх небезпечним наказам.
Щоб виправдати свою поведінку, вони перекручували Писання. В цьому всьому містилась якась страшна таємничість, яка наповнила мене жахливими передчуттями. Тоді я запитав себе впівголоса: „Чи це можливо, щоб злі духи мали силу контактувати зі смертними і обманювати їх”?
Дух відповів: „Так”, і додав, що я в їх силі і тепер вони будуть мені шкодити, щоб покарати, оскільки я намагався отримати знання, заборонене смертним.
Після цієї приголомшливої заяви вони змінили свою поставу і поведінку щодо мене.
Тепер я повірив, що, контактуючи з ними, я вчинив гріх, але я зробив це з несвідомості (тим не менше, несвідомості, що була гідна кари) і з невинним наміром. Звичайно, я міг сподіватися, що Боже милосердя пробачить мені.
Але дух відреагував на мою думку заявою, що Боже милосердя не торкнеться мене, і що він оскаржить мене в цьому смертному гріху – в контакті з духами – перед Ангелом, що записує, вимагаючи негайного суду!
Слід пам’ятати, що ці самі духи своїми підступними оманами схилили мене до того, щоб я перестав молитися й досліджувати Святе Письмо, а також заявили, що моє небесне насліддя було мені запевнене. Вони залишили мене, аби виконати свої погрози.
Невдовзі після цього за участі тих мучителів з’явилося дивне видіння. Однієї ночі зовнішня стіна моєї кімнати, здалося, зникла, і з’явився широкий відкритий простір. З одного боку знаходився подіум зі сходами, які, здавалося, вели до високого трону, частково захованого в хмарах. Перед подіумом в півколі стояло багато небесних істот, а окрім цього внизу подіуму знаходилась страшна постать. Я бачив, що це був князь темряви і інстинктивно відчував, що він там для того, щоб оскаржувати мене, коли я не мав захисника. Це жахливе видіння спочатку, здавалося, підтверджувало погрози духів, але була одна суттєва різниця. Це, як вони сказали, не ангел-месник оскаржував мене, а сам сатана. Я хотів проаналізувати це видіння і нові обставини, які мене оточували, але голоси духів без перерви перешкоджали мені, так що я не міг ані думати, ані молитися, я лише повторював собі такі слова: «На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений!».
Я не міг зупинити їхні слова, їхні тихі але виразні голоси, які всюди переслідували мене.
Духи сказали мені, що на мене чекають муки пекла, в які я
160
не вірю, і що у внутрішньому вогні землі мучаться душі; що суворість кари була пропорційна провині злочинця. Вони запевнили, що цієї ночі я на власній шкурі відчую смак вічної кари. Те, що я все ще в смертному тілі, не буде перешкодою; в погрожуванні мені смертю, чи навіть припиненні мого смертного існування, здавалося було трохи правди, оскільки вони відразу продемонстрували мені свою величезну силу, яка викликала спазми і сильне серцебиття, тоді як в розумі я був цілком спокійний. Мій непорушний спокій змусив їх сказати, що я один з найвідважніших серед смертних, але вони додали, що і так переможуть мене ще більшими муками. Нарешті я переконався, що вони не мають більшої сили, аніж «цар жахів» (Йов. 18:14). Після цього вони мене залишили, а я залишився в темряві і нічній тиші, будучи певний, що мене очікують тяжкі хвилини. Бо я знав, що мої вороги могутні і сповнені злістю.
Стіна моєї кімнати, здавалося, знову зникала, і я усвідомлював, що в кімнату зайшов дух і торкнувся мене, а голос сповіщав, що той, хто зайшов, є виконавцем справедливості з адської сфери. Він запитав мене, чи я знаю, як він був викликаний до мене.
Я відповів, що знаю тільки те, що мої вороги оскаржили мене, і я попросив, що коли я є Божим слугою, то нехай мені скаже, яка тепер Божа воля щодо мене, бо я хочу знати і виконувати тільки цю волю.
Він відповів більш-менш такими словами: „Ти вільний; ти не можеш бути мені підданий. Я караю лише тих, які не хочуть слухати Бога, а тепер я тебе залишаю”.
Я був безмірно вдячний за звільнення з такої грізної небезпеки, а також за те, що могутній дух визнав, що адом керує Божа Сила, і що він був їй підданий.
Всі ці спіритичні прояви в жодному випадку не були сонною ілюзією чи грою уяви. Вони аж занадто явно належали до незаперечних реалій. Вони були проявом великого, могутнього і вічного царства духовної сили, якого не може зауважити погляд смертного. Весь час тих мучінь я був спокійний, маючи посилене розуміння, яке формувалось в трагічних обставинах.
Я дійшов висновку, що коли я вже наразився на ці небачені і драматичні обставини не за власним бажанням, ані задля власних цілей, то наслідок цього випробування також повинен мати ширший вплив.
Я ще багато повинен був навчитися і знести. Я повинен був дізнатися, що моє звільнення з-під влади демонів, подібно як і моя віра, були дуже недосконалі.
161
Решту ночі я провів у спокої. Вранці я знову почав читати Святе Письмо. Це стало для мене найважливішою річчю в моєму житті.
Однак, на моє велике нещастя, злі духи одразу повернулися до мене, постійно втручаючись, щоб зробити неможливим для мене дослідження. Вони постановили не дозволити мені відчути, що означає повне визволення.
Вони змусили мене вислуховувати звіти про бунт землі проти Божественної сили, який вони вже давно планували, і який невдовзі мали намір вчинити. Вони заявили, що їх могутній представник і лідер здобув вплив на земні уряди, що став князем цього світу, і що завоює його як ніколи перед тим під свою волю та доведе до страшних переслідувань прихильників Христа. По суті, вони мали намір здобути новий вплив пекла на землі.
Я був змушений слухати, як ці духи виявляють свій диявольський план. Вони подавали багато доказів, що їх влада на землі значно виросла і далі зростає. Таким чином, майбутність, яка стоїть перед світом, наповнює мене страхом. Вони стверджували, що їх великий володар – «бог цього віку» (сатана) – настільки деградував християнство, що принаймні великі релігійні системи, відомі як римська, грецька і англіканська церкви, в більшості піддані йому. Я був схильний не вірити їх словам. Я хотів, щоб їх можна було спростувати, але факти, здавалося, підтверджувалися. Тоді я вперше звернув увагу на те, що римська церква здобула велику владу. Якщо говорити про грецьку церкву, то в Росії тоді тривали тяжкі та суворі переслідування правдивих визнавців Христа, – християн, – які не хотіли практикувати ідолопоклонства.
Тоді мені стало очевидним, що ці духи, які облудно пропонували свою допомогу переслідуваним християнам, самі спонукають ідолопоклонницький клір до їх переслідування. Потім я зрозумів, що слуги цього великого володаря темряви без перешкод посіяли неправду і ненависть в інших церквах християнства, які ряснітимуть різними оманами та віддалятимуться від Бога; що вони мають силу відвернути увагу та засліпити розуми людей, які інакше б затримали розвиток зла.
Тоді духи злобно говорили про тріумф своєї матеріалістичної філософії і навчання космогонії на противагу до Книги Буття. Ця теорія була визнана сучасною наукою гідною прийняття настільки, наскільки вона на перший погляд погоджується з тим, на що вказують надра землі. Але вона зовсім не бере до уваги те, що робить Бог, засудивши людину під час гріхопадіння, тому що не лише перша людина була морально і фізично деградована, але разом з нею занепало також усе те, що колись було визнане «дуже добрим»,
161
так що «все створіння» – матеріальне і нематеріальне – стогне й очікує визволення.
Дух, який представився лордом Біконсфілдом, повідомив, що допоможе мені, продиктувавши літературний твір, якій перевершить усі його земні досягнення і запевнить мені скромне багатство, і що я таким чином завоюю собі ім’я великого генія, будучи просто його секретарем. До цього він додав ще більш принадну спокусу – що духи могли б дати мені таке знання і силу, що в світі мене вважали б видатним письменником, що здобув славу й багатство.
Можливо подібна пропозиція була зроблена і прийнята деякими нашими сучасними письменниками блискучої, але згубної фантастики, особливо тими, які популяризують і величають самого сатану. Частина тих, кого я знаю, є дослідниками окультизму.
Якийсь дух вдавав з себе творця таких систем, як теософія та агностицизм. Раніше вони зізналися, що під їх контролем і керівництвом знаходиться читання думок. Я отримав загальне враження, – бо вони не сказали цього виразно, – що в їхніх руках знаходиться також месмеризм та гіпнотизм.
Як ще один доказ того, що вони й надалі мають наді мною владу, духи виконали свою попередню погрозу про прикликання блюзнірських демонів, що мали звести мене з розуму. На їх доручення прибули ці нікчемні духи і говорили страшні блюзнірства, так що здавалося, ніби на якусь мить наді мною розв’язався весь ад. Далі духи використали останній страшний підступ, щоб зламати мене, і їм це майже вдалося.
Серед усіх тих труднощів і небезпек, які мало не поглинули мене, до мене відізвався піднесений голос, який казав, що я був настільки оточений і обложений злими духами, що на землі більше немає для мене спокою, а він – ангел Господній– зійшов з неба, щоб переказати мені наказ Господа Ісуса, що для того, аби втекти від своїх переслідувачів, я маю вчинити самогубство; потім моя душа знайде відпочинок в небі. Я мав таке сильне бажання жити, що нічого, окрім Божественного наказу, за який я вважав ці слова, не могло схилити мене позбавити себе життя.
Я не ставив під сумнів слів, що походили, очевидно, від так високого авторитету. Я не міг і подумати, що це можливо, аби духи могли наказувати смертним померти, вживаючи святе ім’я Христа.
Я був абсолютно спокійний і постановив, що буду слухняний Божественному розпорядженню, довіряючи Господу. Далі, в своїй, як я думав, останній молитві на землі, я запевняв Всемогутнього, що позбавляю себе життя з вірою, що дію за дорученням
163
Господа Ісуса Христа. Після цього я зробив отруйний ковток і швидко впав в кому. Але я не проснувся ні в аду, ні в небі. Мені було дозволено повернутися до здоров’я, тільки що після великих клопотів і страждань.
Коли я потроху оживав, непримиренний голос повторив попереднє повідомлення, через що я знову вхопився за знаряддя. Таким знаряддям під рукою виявився маленький ніж, яким я, замість того, щоб перерізати собі горло, перерізав скроневу артерію. Будучи рішучим на цей раз зробити смерть швидкою і певною, я спробував перерізати ще одну артерію, і нарешті з закривавленою головою впав непритомний на підлогу.
Задум духів знову був зведений нанівець. Шум тіла, що падало, негайно привів допомогу і мене врятували. Моє оздоровлення було майже чудом. Я певний, що Бог в дуже дивовижний спосіб приклав Свою цілющу руку, щоб фізично мене уздоровити.
Та я перш за все був звільнений від болісної присутності і переслідувань тих демонів. Христос, Котрий, будучи на землі, лікував одержимих демонами і «уздоровлював, кого поневолив диявол», в своєму милосерді уздоровив також і мене; він наказав їм залишити мене. Я відчув найвищу потребу Відкупителя. Я вірив Його словам: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене», «а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть». Я знав, що кров Ісуса очищує з усяких гріхів – ця ОДНА жертва, принесена на Хресті, якою Христос удосконалює свій віруючий народ. Ця благословенна надія просвічувала в мою душу, не дивлячись на всі зусилля сил темряви, які намагалися зробити неможливою її реалізацію.
Я посилено прошу кожного читача розпрощатися зі спіритизмом. Не грайтеся такими приладдями, як планшетка, «читання думок», дошки уїджа і т.п. Я вважаю, що моє життя було врятоване, щоб я використав свій досвід і знання диявольської сили проти пасток спіритизму, щоб викрити їх диявольський характер, а також вказати на визволяючу силу Христа».
Приведений вище уривок звертає увагу на винахідливість та різносторонність демонів. Декому вони, навпаки, кажуть, що немає аду. Сведенборгу вони показали видіння семи адів і семи небес, що допомогло йому сформувати нову релігію, щоб упіймати в пастку чесні душі. Як же очевидним є той факт, що всі ми повинні «триматися вірного слова». Апостол остерігає нас, що з наближенням того «дня злого» ми особливо будемо потребувати цієї «зброї».
«Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом» (1 Пет. 4:6). Жодна тема Біблії не вимагала так докладного обговорення під час її дослідження, як питання смерті. Це викликано
164
загальною дезорієнтацією, яка запанувала в розумах християн під час довгих віків відносної темноти в церкві, коли Біблія (Божий світильник на дорозі християнина) була рідкістю, а небагато хто міг прочитати про безцінні правди з книг, прикутих ланцюгами до трибун. Внаслідок цього замішання ми чуємо, як розумні люди так легковажно і нерозумно говорять про смерть. А ще більше вони намагаються заплутати справу, розповідаючи про духовну смерть Адама і дискутуючи про «природну» смерть, а також про «смерть, яка ніколи не настає» і т.п.
Щоб дійти до біблійного погляду щодо смерті, ми повинні відкинути нерозумні балачки і обмежитися заявами Біблії і логічним розумінням. Згідно Біблії, немає, наприклад, «природної смерті», бо смерть не є для людини чимось природним. Згідно розпоряджень Біблії і природою людини, вона, як і ангели, має жити – жити вічно, за умови послуху Божим розпорядженням. Тому смерть є чимось неприродним! Чи ми вважаємо, що ангели помирають, а небо переповнене цвинтарями? Чи мають вони лікарів і похоронні заклади? Звичайно, що ні! Але так само слушно було б говорити про природну смерть серед ангелів, як і серед людей. Та це не є слушним у жодному з тих випадків.
Вираз духовна смерть, який так часто вживається по відношенню до Адама і його упадку, є абсолютно небіблійним. Ніде в Біблії немає такого визначення, ані такої думки. Адам не міг померти духовною смертю, оскільки не був духовною істотою. Він був земним створінням – не ангелом, але людиною. Святе Письмо каже про Адама: «Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх»; над «худобою дрібною та биками, їми усіма, а також степовими звірами дикими, птаством небесним та рибами морськими» (Євр. 2:7; Пс. 8:6-9).
З моменту непослуху та Божого осуду Адам та його рід юридично були мертві, поступово спускаючись все нижче, нижче і нижче в деградації аж до гробу.
Говорячи про помираюче людство з точки зору судді, наш Спаситель назвав усіх людей померлими. Він сказав, що ніхто не має навіть приписаного життя, окрім тих, які вірою приймають Його як Дарувальника життя – Спасителя. Ось Його слова: «Зостав мертвим ховати мерців своїх», іди проповідуй Євангелію (Мат. 8:22). З правильної точки зору значення цих слів є очевидним. Нехай померлі, засуджений і формально неживий світ, турбуються про свої справи. Ти стаєш одним з моїх послідовників, що проголошують посланництво життя і любові кожному, хто має вуха до слухання!
В світлі вищесказаного розгляньмо тепер значення слів ап. Петра з 1 Послання Петра 4:6. Ми бачимо, як посланництво Євангелії від початку до кінця звіщалося і звіщається мертвому світові,
165
– світові під вироком смерті, – світові «мертвому через провини й гріхи», що не заслуговує на увагу Бога. Під час свого служіння Ісус звіщав Євангелію тим, котрі через провини й гріхи вважалися мертвими. Небагато мали вухо, охоче до слухання, небагато прийняли добре послання, небагато віддали своє серце Богові, приймаючи умови учнівства, – вірного наслідування Вчителя на вузькій дорозі аж до смерті, – добровільно і жертовно віддаючи в служінні Богові, Його Правді, праведності і народові своє мале усе. Тих небагатьох, як ми зауважили, Спаситель визнавав такими, що мають життя – тими, котрі «перейшли від смерті в життя».
Вже скоро, коли відчиняться очі і вуха розуміння, а Господнє благословення через Месію стане загальним, зобов’язуватиме не лише заклик до праведності, але також вимагатиметься послух наказові, до якого схилятимуть «карання», «виховання… в праведності», щоб Він міг благословити і підняти з мертвих весь мертвий світ, постійно підносячи його з гріха та умов смерті до людської досконалості, якою був обдарований Адам і його рід при створенні. Другою смертю, з якої вже не буде ні відкуплення, ні воскресіння, помруть лише вперті та неслухняні.
«Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким [завдяки двом досвідам – смерті та життю] Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав» (1 Пет. 3:18,19). Цей вірш став підставою для певних дивних пояснень. Деякі, опираючись на ньому, зробили висновок, що існує проміжний стан між смертю і воскресінням. Інші вважають його доказом вчення про чистилище. Проблема в кожному з тих випадків, здається, вказує на забування, що Біблія завжди і всюди вчить, що померлі є дійсно мертвими, які ні про що не знають, і тому неможливо будь-що звіщати неживим людям. Теорія про те, що люди є більш живими після смерті, аніж за життя, без сумніву, є відправною точкою для майже всіх нісенітниць, в які кожен з нас колись вірив.
Перш ніж ми відмовимося від думки, що ці «духи… у в’язниці» (1 Пет. 1:19) є духами людей, звернімо увагу на факт, що говорити про «людських духів» само собою є абсурдом, оскільки людські істоти не є духами, а духовні істоти не є людьми. «Ти чиниш духів анголами Своїми» (Євр. 1:7) – це слова Святого Письма. Це правда, що ми інколи говоримо, що людина має дух життя, але маємо тоді на увазі лише те, що він характеризується життєвою силою, енергією, і те ж саме ми могли б добре сказати про нижчі роди створінь, про тварин, риб, птахів і т.п.
Подібно інколи про Церкву ми також говоримо як про духовних істот – зачатих від Святого Духа. Так ап. Павло відрізняє
166
звичайну людину від нового створіння, духовної істоти. Щоб зрозуміти ці слова, ми повинні пам’ятати, що клас Церкви отримав зачаття від Святого Духа, щоб, якщо її члени доведуть свою вірність, могли взяти участь в духовному воскресінні і стати духовними істотами, подібними до ангелів і Відкупителя. Та члени Церкви ще не були духами, хіба що вірою – надією. Але контекст вказує на те, що Апостол не говорив про Церкву; члени Церкви не були у в’язниці, а посланництво спасіння отримали через Апостолів.
Святий Петро каже, що духи, до яких була звернена ця проповідь, виявилися неслухняними. Він навіть подає нам час їх непослуху. Це було «за Ноєвих днів, коли будувався ковчег». Зауважуючи ці деталі в дальшому контексті, ми, безперечно, не можемо виправдати неправильного розуміння цього уривка будь-ким, оскільки він жодним чином не стосується загалу людства. Але буде добре зрозуміти всі деталі цього питання. Що це був за непослух і коли та в який спосіб ці духи були ув’язнені?
В Бут. 6:1-5 ми знаходимо доказ непослуху тих ангелів, яким протягом певного часу було дозволено зорієнтуватися, що вони могли б зробити для піднесення людства, а скоріше, щоб довести, що деградуючий вплив гріха може бути вилікуваний лише в спосіб, який Бог запланував уже раніше, тобто через Месію і Його славне панування протягом тисячі років.
Та ці ангели, замість того, щоб допомогти людині піднятися з гріха, самі потрапили в гріх, а в результаті збільшили деградацію людства, аж сталося так, як пишуть ці вражаючі слова: «Велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно». Коли ці ангели одержали право матеріалізуватися, – брати людські тіла для допомоги та навчання людства, – їх особливим гріхом було те, що вони неналежно вживали цю силу, беручи собі за жінок людських дочок.
Таким чином, ці ангели поступово зажадали краще жити як люди серед людей і закладати земні родини, аніж лишатися в стані, в якому вони були створені – як духовні істоти, вищі від людей. Це було злом не лише через те, що суперечило Божому розпорядженню, але й через те, що мало на меті задоволення та пожадливість. Це привело до особистого морального зіпсуття ангелів і зробило згубний вплив на людський рід. Ми можемо легко зауважити, що для тих ангелів, які мали вищу силу і розум, стати лідерами в хтивих стосунках означало великий вплив на людство в напрямку гріха та розтління розуму й тіла.
Особливо підкреслюється той факт, що потомством цього невідповідного
167
зв’язку між ангелами та людськими дочками були велетні, що стояли вище від людського роду, як фізично, так і розумово – «славні від віку». Слова про те, що вони були «славні від віку», були сказані, коли дорослий вік досягався в сто років, а це вказує, що можливо протягом кількох віків Бог не втручався, щоб перешкоджати чи затримати розвиток гріха. В той час людський рід настільки підпав під зіпсуття, що очевидно тільки Ной та його родина залишилися чистими – всі інші в більшій чи меншій мірі підпали прямо чи посередньо під вплив тих упавших ангелів чи їх синів – велетнів. Про Ноя написано, що він був «невинний у своїх поколіннях» (незаплямлений), так само, як і його сім’я. Тому тільки вони були врятовані в ковчезі, тоді як усі інші, більш-менш заплямлені, були знищені в потопі.
Саме тоді Бог ув’язнив цих духів – ангелів, які не зберегли свого початкового стану і тому були названі впавшими ангелами, бісами, демонами. Вони не були ув’язнені в якомусь віддаленому світі, званому пеклом, ані не займаються там підтримуванням вогню, щоб мучити бідне людство. Слідкуючи за словами Святого Письма, ми бачимо, що коли настав потоп, вони не були знищені, хоча земні тіла, які вони собі взяли, дійсно могли бути знищені. Вони просто дематеріалізувалися – тобто знову прийняли свій духовний стан.
Написано, що Бог скинув їх, засудив до занепаду, щоб вони більше не мали контакту зі святими ангелами, а були поміщені до тартарус – в атмосферу нашої землі. Саме в ній вони були ув’язнені, а не в якомусь особливому місці. Їх свобода була в такий спосіб обмежена «кайданами темряви». Їм більше не можна було матеріалізуватися й підтримувати контакти з людством. Про це ясно говорять св. Юда і св. Петро (Юди 6; 2 Пет. 2:4,5) – це пояснення є в повній згоді з історією їх упадку, поданою в Книзі Буття.
Ми не знаємо напевно, чи всі ці впавші ангели і надалі залишаються в стані непослуху. Зовсім навпаки, згідно з нашим текстом можемо припускати, що деякі з них від часу ув’язнення жалкують за свій неправильний вчинок. Напевно не буде перебільшенням, якщо ми скажемо, що всі, які таким чином розкаюються, перейдуть по цій причині страшні випробування. Необхідність перебування в близькому контакті і стосунках з більш злими та злісними, одночасно знаючи про всі їх злі наміри та починання – це страшне переживання. Не дивлячись на це, ми можемо бути певні, що ці бунтівники без вагання переслідуватимуть тих розкаяних будь-яким можливим способом, особливо через їх свавілля та нехтування Божою волею.
З іншого боку, ці розкаяні ангели змушені будуть контролювати себе і не віддавати злом за зло, знаючи,
168
що це суперечило б Божій волі. Іншими словами, всі розкаяні з-поміж тих упавших ангелів, будучи під впливом проповіді Ісуса або в інший спосіб, перейдуть через певного роду очищуючі досвідчення; тому сама думка про це викликає в нас співчуття.
Під час ув’язнення, відрізання від привілею матеріалізуватися, багато з упавших ангелів, не знаємо скільки, продовжували свій бунт проти Бога за прикладом сатани. Тому вони названі його ангелами, його посланцями, його слугами, а він сам названий Вельзевулом, князем демонів. Сатана, який згрішив значно раніше за інших і в інший спосіб, був, як каже Святе Письмо, ангелом високого рангу, високої природи, і ця вищість призвела до того, що він став князем або правителем над воїнствами впавших ангелів.
Сатана та його упавші ангели ведуть боротьбу проти Бога, проти всіх тих, які є в згоді з Ним, проти будь-яких законів праведності та проти всіх засобів і слуг, яких вживає Господь. Щодо цього є виразними слова святого Павла. Він звертає увагу на те, що Божий люд веде боротьбу не лише «проти крові та тіла», але й «проти піднебесних духів злоби». Звідси виникає питання: Хто може чинити опір тим речам? Відповідь: Ніхто. Без допомоги Відкупителя Його Церква була б повністю поконана і переможена злом.
Подібно також і для світу не було б надії вибратися з теперішньої неволі, якби не допомога Відкупителя через Його Царство, зв’язання сатани та звільнення світу з неволі гріха та смерті. Але ми радіємо разом з Апостолом, бо «коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Рим. 8:31).
Первісним планом атаки сатани було підпорядкування собі людського роду через обман – через представлення темряви за світло, а світла за темряву – як, наприклад, в спокусі, яка привела до гріхопадіння матері Єви. Сатана представився тоді другом Єви, який дає добрі поради. Бога ж він представив таким, що ніби керується самолюбними мотивами по відношенню до споживання нашими прабатьками плоду з дерева пізнання добра і зла. Сатана повідомив, що Бог говорив неправду, коли казав, що карою за гріх буде смерть. Сатана заявив, що людина не може померти.
Чи ж він і до сьогодні не вживає того самого обману? Чи ж він не звів цілого світу в цьому питанні? Чи ж люди в будь-якій країні не вірять в те, що коли людина помирає, то зовсім не помирає, але стає ще більш живою – саме так, як в першому обмані сатани? Як мало людей вірять Богові, навіть серед тих, які щиро люблять Його і щиро прагнуть вірити наукам Його Слова! Всі ми були під певного роду «чарами». «Бог цього віку [сатана] засліпив» наші
169
розуми щодо цього. Тепер ми переконуємося, що карою за гріх є смерть, а воскресіння є визволенням, яке обіцяв і реалізує Бог.
В особі впавших ангелів сатана мав сильних союзників і слуг, і саме завдяки їх витривалості його обман здобував перемогу над Божим Словом Правди – «умираючи, вмреш*». Ці впавші ангели протягом віків в різних країнах влаштовують різноманітні покази і тим самим, очевидно, намагаються довести теорію, що померла людина є більш живою, аніж та, що живе. Знаючи, що людство не хотіло б мати з ними нічого спільного, якби знало їх справжню сутність, вони ховаються і вдають з себе наших померлих друзів, які прагнуть з нами розмовляти, напряму або через медіума.
* Бут. 2:17 – дивись англ. переклад LITV (Jay P. Green) – прим. перекл.
Іншою ціллю тих ангелів є опанування людської істоти. Оскільки самі вони сковані ланцюгами, будучи позбавлені можливості матеріалізуватися, наступною найбільш бажаною для них річчю є здобуття впливу на людську істоту і використання її тіла замість свого. Ми називаємо це одержимістю. Вражені в такий спосіб особи відправляються сьогодні до психіатричних закладів, де, за деякими оцінками, складають принаймні половину від усього числа пацієнтів. За днів нашого Господа такі слушно вважалися не лише божевільними, але й одержимими. Всі ми пам’ятаємо історії Нового Заповіту, які показують, як наш Спаситель і Його Апостоли виганяли з людей упавших духів.
Ми не маємо необхідності пояснювати це дослідникам Біблії, оскільки це занадто добре відомо, щоб могло викликати застереження. Всіх наших читачів ми заохочуємо дослідити це питання і ознайомитися з деталями, щоб самі могли переконатися, скільки разів Ісус і Апостоли виганяли демонів. Хоча все ще існують духовні медіуми і багато одержимих, та ми не знаємо, чи їх пропорційно більше чи менше, аніж було за днів нашого Господа. Оскільки число людей в світі тепер значно вище, то те ж саме число злих духів (яких не стає більше) було б пропорційно нижчим. Ми не можемо бути впевнені в цьому, але можемо припустити, що величні проповіді, виголошені до них у зв’язку зі смертю та воскресінням нашого Господа, про що говорить св. Петро (1 Пет. 3:18,19), принесли якісь плоди. Крім того, св. Павло запитує: «Хіба ви не знаєте, що ми будемо судити анголів?» (1 Кор. 6:3). Ми знаємо, що святі ангели не потребують ніякого суду, ніякого процесу, тому Апостол, безумовно, говорить тут про суд над тими ув’язненими духами, які стали неслухняні за днів Ноя. А якщо суд, випробування, є частиною Божого плану, то це означає для них надію, а в поєднанні зі словами св. Петра з нашого тексту це приводить до логічного висновку: що проповіді, які були виголошені до них Ісусом, не були цілком марними.
Тут знову виникає питання: Якщо Ісус дійсно був мертвим, як каже Святе Письмо, і якщо Він «на смерть віддав душу Свою»,
170
і «душу Свою поклав Він на жертву за гріх», а Його душа була пробуджена з мертвих лише третього дня після розп’яття – то як Він в той же час міг проповідувати духам у в’язниці чи кому-небудь іншому? Відповідаємо, що Він міг проповідувати так само, як каже Апостол: «І вмерши, він ще промовляє» (Євр. 11:4); а також в такий же спосіб, як промовляє Авелева кров; що вона кликала до Бога – символічно. В одному ми певні, а саме в тому, що Ісус, будучи мертвим, ні до кого не звертався словами. Він звіщав в спосіб, який ми інколи маємо на думці, коли кажемо: «вчинки промовляють голосніше, ніж слова».
Ця проповідь була великою лекцією, яку могли бачити впавші ангелі, і вона дала їм підставу для надії. Коли впавшим духам було наказано вийти з людей, вони кілька разів запевнили, що знають Ісуса. Вони знали Його вже давно, коли Він, як Єдинородний Син Отця і як Його Представник, створив їх, а також всі інші існуючі речі і був речником усіх Божих наказів та розпоряджень. Вони усвідомлювали, що Він прийшов у світ, щоб стати Відкупителeм світу; бачили велике пониження, яке він пережив, перейшовши з високого небесного стану на становище слуги на людському рівні. Вони дивувалися Його послуху та вірності щодо Бога, але, безперечно, вважали Його нерозумним; вони не вірили, що Він коли-небудь встане з гробу. Та коли третього дня побачили Його воскресіння до слави, честі і безсмертя, «вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення» – Його проповідь стала повною, засвідчивши, що «заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя» (Рим. 6:23). Коли вони усвідомили собі Божу силу і Його любов до Своїх людських створінь, то, як показують слова Апостола, це стало для них посланництвом надії. Можливо, якщо вони виявлять повне розкаяння, то Бог врешті-решт змилується над ними, як змилувався над людством, для якого Він усе це зробив.
Це один урок для всіх. Божа сила Безмежна, як і Його любов, милосердя та доброта. Тим не менше кожен добровільний гріх буде покараний, отримає відповідну заплату, і лише охочі та слухняні отримають Божу ласку і вічне життя. Нехай кожен застосує цей урок до себе!
[Щоб побачити більше деталей щодо методів, які вживають впавші духи для обману, через спіритизм, гіпнотизм, «духовне зцілення», «зцілення вірою», «літаючі тарілки», «реінкарнацію» і т.п., а також побачити приклади багатьох людей, включно з видатними священиками, що були обманені, дивись інші наші брошури, буклети і журнал Біблійний Прапор щодо даного питання.]