З ЧИЙОГО УПОВНОВАЖЕННЯ,
ЩО, КОМУ І ЧОМУ МИ ПРОПОВІДУЄМО?
Ісая 61
Серед віршів Старого Заповіту пророцтво Ісаї 61:1-3 вважається одним з найпрекрасніших і найвизначніших. Воно є великим благословенством для правдивого Божого люду від Ісаї й до наших днів. Воно пояснює, з чийого уповноваження, що, кому і чому ми проповідуємо. Деякі відносять його лише до Ісаї, але це очевидно, що воно має також пророчий характер, маючи більше і ширше застосування в пізніших часах. Ми знаємо про це, тому що наш Господь Ісус, в Своїх перших записаних словах під час Його першої присутності (Лук. 4:16-19), застосував згадане пророцтво до Себе і Свого помазання на знак отримання уповноваження проголошувати Євангелію. Подібно Ісая 42:1 пророчо говорить про злиття Єговою Святого Духа, Своєї святої сили і схильності на Ісуса.
1-3 ВІРШІ ВІДНОСЯТЬСЯ ТАКОЖ ДО ЦЕРКВИ ТА ІНШИХ КЛАСІВ
В другорядному і меншому значенні Ісая 61:1-3 дає пророчий натяк на помазання членів Христового Тіла, а в загальному відноситься до уповноваження, яке отримала Велика Громада і «ті, які посвячуються між віками» (Z 5761), які остаточно, якщо будуть вірними, отримають в Царстві в нагороду становище князів і шляхти. Ця нагорода не буде такою великою, як Царів і Священників, тобто Малого Стада та Старожитніх Гідних і Великої Громади. В PТ ’42, 79 ми знаходимо наступне питання: «Яку відповідь повинні дати Молоді Гідні, коли їх запитують, хто їм дав уповноваження навчати? Чи можна до них віднести Ісая 61:1-3?» І ось відповідь:
«Хоча Ісая 61:1-3 передусім відноситься до класу Христа, то, однак, включає також принцип, який можна застосувати до усіх, які мають Святого Духа дійсно чи приписано. Члени Малого Стада і Великої Громади як нові створіння дійсно посідають Святого Духа. Так само Молоді Гідні дійсно посідають Святого Духа на людському рівні, а пробно (приписано) виправдані, які не посвятилися, отримали його приписано, і тому вважаються, як ніби такі, що живуть після малого періоду як досконалі люди. Тому принцип, який виступає в пророцтві Ісаї 61:1-3, відноситься до чотирьох згаданих класів.
Біблія навчає, що кожен віруючий, зважаючи на свою віру, має уповноваження навчати те, про що знає на основі віри: «Та мавши того ж духа віри, за написаним: «вірував я, через те говорив», і ми віруємо, тому й говоримо» (2 Кор. 4:13 [порівняй з Гал 3:6-9; Е 4:358]). Якщо Молоді Гідні [а також решта з «посвячених між віками»] не проповідують (Євангелії), не визнають Христа перед людьми, то Христос не визнає їх перед Богом і ангелами. Але коли вони проголошують про Христа перед людьми, визнають Його, то й Він визнає їх перед Богом і ангелами (Мат. 10:32,33; Лук. 12:8,9). Процитовані вірші дають уповноважують їх проголошувати Слово».
«ДУХ ГОСПОДА БОГА НА МЕНІ»
Ми розуміємо, що Ісая 61:1-3 радить усім і уповноважує всіх посвячених Єгові проголошувати послання Євангелії, так як це робив Ісус по відношенню до Своїх учнів у Великому Дорученні, записаному в Євангелії Мат. 28:19,20, кажучи: «Тож ідіть, і навчіть [зробіть учнями] всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно, аж до кінця віку!» В Євангелії Марка 16:15 Він заохочував їх, кажучи: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» Натомість в Діях 1:8 Ісус інформував їх так: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі [тобто в колі, яке постійно розширюється]».
Щодо цього Ісая 61:1-3 містить пророцтво та деталі цього Великого Доручення, яке Ісус передав Своїм учням. В міру того, як ми будемо аналізувати різні частини Ісаї 61:1-3, це стане більш ясним. 1 вірш пророчо вказує на те, що представляє Лук. 3:21,22; 4:18 і Дії 1:8, а саме, що головна потреба та уповноваження для тих усіх, які є правдивими свідками Єгови і Його Сина Ісуса – це мати Святого Духа. Освіченість і здібності без Святого Духа не зроблять нікого добрим слугою Єгови. Святий Дух є не лише Божою силою, але й схильністю Бога в Ісусі, в Малому Стаді, в решті посвячених і в інших морально вільних істотах.
Ісус отримав Святого Духа цілковито, вповні: «Бо Духа дає Бог без міри» (Ів. 3:34). Пророцтво вказувало (Іс. 11:1-3), що на Пагінчику [Ісусі] з роду Давида (через Натана, Лук. 3) «спочине Дух Господній [Єгови], Дух мудрості [Правди] й розуму [здібності присвоювання суті Правди], дух поради [планування того, що і як має робити] й лицарства [сили], дух пізнання та страху Господнього [пошани, яка включає обов’язкову і несамолюбну, безкорисливу любов]. Його уподобання в страху Господньому». (Порівняй TП ’04:19,20; Е 15:393). В результаті цього «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік».
Через недосконалі здібності недосконалих створінь Мала Черідка (як і решта посвячених) не могла отримати Святого Духа без міри, але в значно меншій мірі, різній в залежності від міри розуму кожної особи та його звільнення від гріха, неправди, самолюбства й світовості. Звичайно, кожен повинен дбати про таке очищення і молитися про нього в міру своїх можливостей і наповнення Святим Духом (Лук. 11:11-13; Еф. 5:18), Духом сили, любові і здорового розуму (2 Тим. 1:7). Наповнення Святим Духом дає всім посвяченим право або повноваження (Z 5536) проголошувати і навчати інших відповідно до здібностей і можливостей. Кожна особа, яка має це уповноваження Святого Духа, повинна глибоко оцінювати його і використовувати його при кожній відповідній нагоді.
Обдарування Єговою Святим Духом «тих, які посвячуються між віками», хоча не були сплоджені від Духа, є, тим не менш, дивовижним досвідом, про що свідчать і підтверджують ті, які отримали його при закінченні віку Євангелії. Це є освячення розуму зрозумінням правди, включно з глибокими науками Слова (1 Кор. 2:10-16), яке, після того, як закінчилось сплодження від Духа, може бути зрозумілим усіма посвяченими (Е 4:469; Е 15:652,653). Це є розігріванням серця, оживленням і активізацією в Господній службі. На таке чудове досвідчення віку Євангелії не потрібно дивитися як на частину злиття Духа «на кожне тіло» (Йоіл 2:28), бо воно відноситься до злиття Духа в Тисячолітньому Посередницькому Пануванні (яке належить до майбутнього). У згаданому майбутньому злитті Старожитні Гідні, внаслідок Божого натхнення, будуть подавати глибші об’явлення Тисячоліття, а Молоді Гідні – менш глибокі (РТ ’26:116-120; ВS ’70:42-46). Злиття Духа, про яке говорить Йоіл 2:28, все ще належить до майбутнього.
Хоча Іс. 61:1-3 кожному брату і кожній сестрі, які отримують Духа, дає повноваження проголошувати і навчати людей, які є в світі і номінальній церкві, та деяких окремих братів приватно (наприклад Дії. 18:24-26), то, однак, це не дає повноважень проповідувати в церкві і навчати її. Сестри, не дивлячись на те, що мають багато привілеїв навчати і проповідувати (РТ ’39:142, ’71:12-14; ’83:63, Веріянські Методи, 21-23 с.), тим не менш, не отримали привілею навчати і проповідувати в церкві. Крім уповноваження, даного відповідному брату через Іс. 61:1-3 – уповноваження від Бога (1Кор. 12:18, 28; Еф. 4:11-13) – проповідувати і навчати в місцевій церкві, він також мусить бути вибраний для цієї функції голосуванням через підняття рук даного збору (Дії 14:23; Р 6:332-337). Бо кожен, хто не був таким чином вибраний, тобто через голосування збору, а свавільно намагається проповідувати в місцевому зборі і вчити його, є узурпатором і загарбником влади, пануючи над збором.
ЩО МИ МАЄМО ПРОПОВІДУВАТИ І КОМУ?
Єврейське слово басар, перекладене на благовістити в Іс. 61:1, означає радісно проголошувати. Божий народ отримав доручення радісного проголошення «великої радості», «євангелії» (Лук. 4:18), «радості великої, що станеться людям усім» (Лук. 2:10), радісної новини про Божу любов, яка забезпечила спасіння через віру в Ісуса і Його велику викупну жертву. Це охоплює «провіщання добра» (Іс. 52:7), інакше кажучи найбільшу радість, спасіння в головному поклику, як також спасіння для решти вибраних, квазі-вибраних і невибраних. Отже це та велика Правда, тобто добра новина або Євангелія, яка говорить про прихід Ісуса на світ для того, щоб засвідчити, щоб діяти в справах Отця (Ів. 18:37; Лк. 2:49). Ми маємо витривало проповідувати послання Царства. Це набагато краще, аніж проповідувати про вічні муки, про погану новину великого нещастя для більшості людей!
Як вже було зазначено, Ісус заохочував Своїх учнів такими словами: «Навчіть всі народи»; «Проголошуйте Євангелію кожному створінню»; «І будете моїми свідками… аж до останнього краю землі». В цьому напрямку є порівняно мало обмежень, одне з яких міститься в Іс. 61:1. Воно говорить, що ми повинні «благовістити сумирним». Гебрайське слово анав, перекладене тут як сумирним, також означає покірний, скромний, бідний, нужденний. В Єв. Лк. 4:18 виступає слово вбогим. Деякі показують гордовите, всезнаюче ставлення, виявляючи таким чином дуже мало покори і лагідності (здатності бути навченими і провадженими) або й взагалі їх не мають. Такі не приймають охоче цієї великої радості і її проголошення є для них втратою часу й не приносить користі. Ми маємо швидше посвячувати час на проголошення згаданої радості тихим і покірним, а також бідним і нужденним, які зазвичай мають необхідні якості, тобто «убогим духом» (Мат. 5:3). Однак деякі з них є не лише бідними на блага цього світу, але також гордими і нездатними до навчання в справах духа, тобто нахилів (характеру).
Ісус звертався особливо до тих, які «є струджені і обтяжені», які не були самовпевненими і самовдоволеними. Вони відчували тягар гріха і недосконалості, і мали схильності, подібні до тих, які мав Господь, про Якого є сказано, що Він був «тихий і серцем покірливий» (Мат. 11:28,30). Ісус сказав: «Не давайте святого псам [ті, хто гризеться і пожирає, хто гарчить і кусає нас], і не розсипайте своїх перел [цінної Правди] перед свинями [тими, хто валяється в гріху і не прагне зміни] (Мат. 7:6).
ПЕРЕВ’ЯЗУВАННЯ ЗЛАМАНИХ СЕРЦЕМ І ЗВІЩАННЯ СВОБОДИ В’ЯЗНЯМ
Іс. 61:1-3 виокремлює певні речі, які належало б включити до проголошення нами Євангелії і які повинні супроводжувати це проголошення, а саме те Велике Послання: «Послав Мене перев’язати [зцілити, Лк. 4:18; KJV] зламаних серцем». Також читаємо: «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає». «Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» «Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» «Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв’язує» (Пс. 34:19; 51:19; Іс. 57:15; Пс. 147:3). Єгова дав нам доручення не ламати сердець інших (Книга Питань, 450 с. (512 с.)), а шукати зламаносердих і нести їм допомогу, включаючи тих, які є в жалобі; також тих, хто розчарувався з чиєїсь вини і через невдачу власного очікування та обмеженість. Будьмо пильними в цьому! Поступаючи так, ми можемо допомагати в Божому ділі!
Божий народ має «полоненим звіщати свободу [проповідувати визволення – Лук. 4:18] і «відпустити на волю помучених» [пригноблених, пригнічених – RSV, NASB, Хом.], «а в’язням відчинити в’язницю». Всі потомки Адама через нього потрапили під вирок смерті. Єдиною можливістю отримати визволення і свободу є покаяння, віра в Христа і посвячення, завдяки чому певні особи (з духовного вибору) були звільнені від Адамового прокляття (Рим. 8:1). Через Христа вони були звільнені і в Христі користаються свободою, в якій всі вони, як сказано, встояли (Ів. 8:31,32,36; Гал. 5:1).
Ця велика радість охоплює також послання про Великий Ювілей землі, воскресіння з мертвих і реституцію (Дії 3:19-21; Гал. 3:6-9), зняття вироку Адамової смерті, яка тяжіє над людством, звільнення всіх померлих Адамовою смертю із в’язниці смерті, визволення слухняних людей з утиску, сили і наслідків Адамової деградації та уділення їм вічного життя на землі (порівняй з Іс. 42:6,7; 49:8,9). Саме послання реституції являє собою повну Євангелію, « радість велику, що станеться людям усім», яка перебуває в суперечності з євангельським посланням, яке проголошує номінальна церква, яка обмежує можливість спасіння до теперішнього життя для відносно небагатьох людей і яка навчає про вічні муки для всіх інших.
Луки 4:18 додає: «Щоб проповідувати… незрячим прозріння». Ісус є тим «Світлом правдивим… Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ» (Ів. 1:9). Під час віку Євангелії Божий народ, навчаючи про велику радість, освічує символічно затемнені очі вибраних і принаймні в певній мірі очі квазі-вибраних (ніби-вибраних). Будьмо пильними в застосуванні символічної мазі, яка відновлює зір (Об. 3:18). В посередницькому пануванні Бог, через Христа і Своїх вибраних, приведе всіх до досконалого знання Правди (1 Тим. 2:4).
«Тоді то розплющаться очі сліпим [буквальні і символічні]», «а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть» (Іс. 35:5; 29:18).
ПРОГОЛОШЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ГОСПОДНЬОГО РОКУ ТА ДНЯ ЙОГО ПОМСТИ
Іс. 61:2 показує, що Божий народ повинен «проголосити (проповідувати, Лук. 4:19) сприятливий Господній рік, та день помсти для нашого Бога» (KJV). Сприятливий Господній рік для високого поклику розпочався з навчання нашого Господа, Який «вивів на світло життя та нетління Євангелією» (Євр. 2:3; 2Тим. 1:10). Послання високого поклику було відповідним посланням для проголошення під час віку Євангелії, аж до осені 1914 року, коли орач (утиск) зустрівся з женцем (Ам. 9:13); інші численні докази на закінчення високого поклику знаходяться в Z 5761; TP № 264/265.
Але і досі є властивим проголошувати про вік уподобання, вік Євангелії, «рік Господній», не для того, щоб здобути тих, хто посвячується до високого поклику, але «тих, хто посвячується між віками» (Z 5761), останній клас з перед-тисячолітнього насіння Авраама. Завжди пам’ятаймо про це, що через уповноваження Святого Духа ми маємо витривало проголошувати Євангелію для пошуку «тих, хто посвячується між віками». Можливість скористатися привілеєм належати до останнього класу віку Євангелії, посвяченого класу, не буде тривати довго, отже заохочуймо інших до посвячення, бо ця велика можливість досі є відкрита.
Англійський переклад Біблії Короля Якова невідповідно перекладає 2 Кор.6:2. В цьому тексті читаємо: «Now is the day of salvation» («тепер день спасіння» – з означеним артиклем the), тоді як повинно бути «a day of salvation» (з неозначеним артиклем a) – див. Ротергам, Янг, Діаґлотт і т.п., а також Іс. 49:8*. Крім дня спасіння віку Євангелії є також день спасіння тисячолітнього посередницького панування: «день, коли [Бог] хоче судити поправді ввесь світ, через Мужа [Ісуса], що Його наперед Він поставив» (Дії. 17:31; 2 Тим. 4:1; 2 Пет. 3:8). Завдяки Божому Святому Духу ми можемо також в іншому значенні проголошувати рік уподобання Єгови, вік Євангелії, навчати про Його майбутнє Царство для світу, тобто Тисячолітнє Посередницьке Панування.
* Означений артикль «the» в англійській мові визначає щось конкретне, визначене, тоді як неозначений артикль «a» визначає щось одне з числа багатьох – прим. перекл.
Святий Дух і Слово Бога дає повноваження Його народові до проголошення «дня помсти Господа», великого Часу Утиску, яким закінчується цей вік. Ісус не цитував цієї частини Іс. 61:1-3 у Своїй промові записаній в Луки 4:18,19, бо тоді ще не був відповідній час для навчання про Час Утиску. Але особливо відповідним було його проголошення освяченим Божим народом при закінченні віку Євангелії, як темних хмар зі срібною облямівкою – наступаючим Царством (Іс. 34:8; 63:4; Р 4:40). Про закінчення часів поган і початок Великого Утиску в 1914 році навчав Пастор Рассел протягом близько сорока років перед тим (Р 2, Передмова, vi стор.), а це є знаком того, що він був вжитий Богом для представлення Божого послання Правди. Багато інших осіб приєдналися до цього проголошення, і ще інші повинні далі приєднуватися. Пастор Рассел представив його, наприклад, в 1 Томі, 15 розд. і в 4 Томі (початкова назва якого звучала «День Помсти»).
ПОТІШАННЯ ВСІХ, ХТО В ЖАЛОБІ, ДАВАННЯ ЇМ ОЗДОБИ, РАДОСТІ І ОДЕЖІ ХВАЛИ
Доручення, дане Божому народові, безперечно, охоплює потішання засмучених і тих, хто в жалобі, особливо Правдою та її Духом, Утішителем (Ів. 6:7). Особливо в теперішньому Часі Утиску Божий народ часто потішав і далі буде потішати в міру потреби, а особливо тоді, коли ми наближаємося до найсуворішої фази утиску. Існує послання про потіху і про наступаюче Царство, яке було проголошене і буде проголошуватися тоді, коли виникне потреба, особливо в другій фазі Утиску Якова, не лише для деяких засмучених Євреїв (Іс. 40:1,2; Зах. 12:9-14), але й для загалу світських людей (Мат. 24:30; Об. 1:7; 18:9,11,15,19,20).
Іс. 61:3 додає: «Щоб радість вчинити Сіонським жалобникам». Божий народ повинен зробити відповідне приготування, пов’язане з цим особливим класом жалобників, які знаходяться в рабстві великого і малого Вавилону, представлених в євреях, які плачуть у вавилонській неволі (Пс. 137:1-6). Цей клас також представлений тими, «що зітхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині» – в християнстві (Єзек. 9:4). Ми маємо нанести Правду (чорнило), яка походить з літератури Правди (з каламаря) на їх розум (чола), щоб вони не були вражені тими, хто блудить (чоловіком з нищівним знаряддям).
Ми не повинні особливо цікавитися тими, які є «безпечні на Сіоні» (Ам. 6:1), які задоволені собою, байдужі, які не плачуть, ані навіть не визнають свого поганого стану (Об. 3:15-19). Ми повинні бути пильними, щоб дати тим, хто в жалобі, правдиву потіху послання Правди, яке міститься у Святому Письмі (Рим. 15:4; 2 Кор. 1:3,4; 1 Сол. 3:2-5; 4:13-18; 5:11).
Наступні три речення є пояснювальними. «Щоб замість попелу дати їм оздобу [дослівно, гарну оздоблену верхню шату]». Це вказує на зрозуміння чудового і впорядкованого Божого Плану щодо воскресіння з мертвих і реституції, а також його результат. Попіл і верета покаяння в різних місцях Біблії були ознаками смутку й жалоби (Мат. 6:16-18), і зображують смуток, конфесійні вчення і смерть. «Олива радості» (пор. Пс. 45:8), Святий Дух, зливається тепер і буде зливатися в Посередницькому Пануванні на кожне тіло (Йоіл 2:28), щоб усунути смуток і жалобу, і дати їм плоди (Гал. 5:22,23), які славлять Єгову та Ісуса, як шату для зміни нахилів, спричинених тягарем розчарування, смутку і клопотів (E 15:397,398). Будьмо дійсно старанними в потішанні тих, хто в жалобі!
ДВІ ВЕЛИКІ МЕТИ ЦЬОГО ПРОГОЛОШЕННЯ
Перша велика мета проголошення Євангелії стосується тих, кому її проголошують, щоб їх можна було «звати дубами праведності, саджанцями Господніми». Це послання, прийняте лагідними, покірними, добрими, чесними і побожними серцями спричинить зріст у силі, постійності, міці і подібності до доброго дерева в тих, хто його приймає.
Дерева в біблійних символах зображують великих людей, як добрих так і злих. Псалом 1:1,4 вказує на блаженного мужа, що він як «дерево, над водним потоком посаджене», яке приносить плід і добре розвивається. В Євангелії Мат. 3:10 читаємо: «Кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене». Великі, про яких тут іде мова, це ті особи серед євреїв, які в часі першого приходу не мали властиво і покірно налаштованого серця, які не були готовими прийняти Месію і тому втратили своє становище перед Богом.
Чотири вибраних класи, взяті з людського суспільства в результаті проголошення великої радості у віці Євангелії, саджанці Господні, представлені в Іс. 60:13 як гарні оздобні дерева, котрі займають свої тисячолітні становища: «Слава Ліванська [праведні як антитипічні Левити – Пс. 92:13,14] прибуде до Тебе [антитипічні Левити будуть приведені до Христа і Церкви – Чис. 3:6-9], кипарис [ялина, KJV; Старожитні Гідні], сосна [Велика Громада] й бук [Молоді Гідні] будуть разом, щоб приоздобити місце святині Моєї, і місце ніг Своїх Я пошаную» (E 4:324 с.; TP, ’73:69 знизу). ТП № 3-4, МГ 8-9
Іс. 41:19, 20 вказує на ті самі вибрані класи, але ще додатково представляє класи квазі-вибраних і невибраних як символічні дерева, посаджені Єговою: «На пустиню [в незакінчених умовах Тисячоліття] дам кедра [врятованих невибраних], акацію [квазі-вибраних, які не посвятилися в цьому житті], мирта [Посвячених Табірники Епіфанії], і маслину [Мала Черідка], поставлю Я разом в степу кипариса [Старожитніх Гідних] та явора [сосну, KJV; Велику Громаду] й бука [Молодих Гідних]». (РТ ’67:75). Яке чудове символічне лісонасадження!
Друга і найбільша мета проголошення Євангелії: «щоб [Єгова] був ПРОСЛАВЛЕНИЙ». Це також зазначено в Мат. 5:16: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та ПРОСЛАВЛЯЛИ Отця вашого, що на небі». Просимо також звернути увагу на 1 Кор. 10:31: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, – усе на Божу СЛАВУ робіть». Наше проголошення, наскільки це можливо, повинно приносити славу Богові та робити так, щоб Його прикмети, особливо Його велика мудрість, справедливість, любов і сила сяяли в очах інших. Які чудові науки і закінчення 1-3 віршів!
ОПИС ДІЛ ТИСЯЧОЛІТТЯ і т.п.
4 вірш відноситься до праці відновлення в Тисячолітньому Посередницькому Пануванні. Буквальні і символічні пустині в умовах прокляття, разом з тими, що мають місце в Часі Утиску, будуть різними добрими способами, які подобатимуться Богові, відбудовуватися і відновлюватися, щоб як людський рід, так і земля могли бути повністю досконалими на кінець Посередницького Панування і Малого Періоду. Після того відбудова і засадження будуть закінчені!
«Чужинці» з 5 віршу здається мають зв’язок з Гідними, які є чужими по відношенню до високого поклику (Вих. 12:48,49; Лев. 19:10; ТП ’07:5; Е 4:443,444; ТР ’48:10,11,73,74) і через яких тисячолітні вівці, «інші вівці» з Ів. 10:16, будуть годовані Правдою на часі і будуть пастися іншим способом (Мат. 25:34-40). «Сини чужинця», здається, представляють квазі-вибраних, особливо Посвячених Табірників Епіфанії (більшість з них були здобуті для Господа через Молодих Гідних). Вони, як квазі-вибрані євреї, погани і місіонери Тисячоліття, зроблять успішне приготування сердець і засіву зерна в Посередницькому Пануванні, здобудуть чисельних навернених осіб (Пс. 107:22; Йоіл 2:28). Тоді відбудеться навернення світу. Вони також будуть з успіхом допомагати доглядати людство як символічні галузки, прищеплені в Христі як Тисячолітній Виноградині.
Ісус буде загально визнаний великим антитипічним Первосвящеником; так само буде і з Підсвящениками, членами Тіла (6 в.; Пс. 87:5). Вони (а другорядно і Велика Громада на нижчому духовному рівні) також будуть названі правдивими слугами Єгови. Вони приймуть і принесуть Богу чудові жертви людського роду (Іс. 60:5) і будуть дуже радіти зросту і поступу класу овець на подобу Бога.
Завдяки сорому і ганьбі, яких зазнав Христос в цьому житті, члени Христового класу отримають замість цього компенсаційні щедрі благословення Божої ласки, привілеїв, співпраці і т.п. (7 в.). Якщо йдеться про людство, то замість ганьби і складних умов, які вони переживали в гріху, злі і деградації, вони будуть мати протилежний досвід з добром і праведністю (Пс. 90; Р 1, розд. 7; ТР ’34:55), дуже радіючи своїй частці. В земній сфері вони отримають протилежні благословенства і досвідчення з добром та праведністю, а вічна радість буде їх уділом (Порівняй з Іс. 35:10).
Богу подобається справедливість і тому остаточно Він все компенсує добром, як тут показано (8 в.; порівняй з Євр. 6:10). Бог не терпить несправедливості, навіть якщо вона поєднана з речами, які вважаються прийнятними. Бог буде керувати працею реституціоністів в правді на противагу до неправди і складе з ними Нову Угоду (Єр. 31:31-34; Єзек. 16:60-63). Навернені реституціоністи будуть розпізнані і визнані людством (9 в.) за правдиве насіння Авраама, благословенне Єговою.
Вибрані на духовному рівні (як тоді, коли були в тілі, так і в славі) дуже радіють в Господі, дивлячись на те, як Божий план реалізується також в напрямку навернення світу в Тисячолітті (10 в.). Вони пізнають, що позаобразні шати слави і краси Первосвященика світу, тисячолітня влада, посілість, привілеї, прерогативи і послуги безперечно зроблять великі справи. Вони визнають Ісуса, Голову, Нареченого, одягненого в шати спасіння (урядову владу, яка приносить спасіння Церкві і світові) і Наречену, яка в часі свого земного життя була одягнена в шати Христової праведності, а в прославленому стані, буде мати власну праведність (Об. 19:9) та гарні прикраси Христової подоби.
Як в природі, в земному саду рослини спершу випускають паростки того, що було засіяне (11 в.), так в Посередницькому Пануванні Єгова допровадить до того, що праведність і хвала для Нього потечуть між усіма народами і всяка неправда закриє свої уста, праведний цвістиме і кожне створіння на небі й на землі, включно з тими, що становлять неспокійні маси, скажуть: «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!» (Пс. 107:42; Пс. 72:7; Об. 5:13). Ми радіємо цьому багатому пророчому значенню чудового розділу, який ми проаналізували, і віримо, що він сам і його заклик проголошувати велику радість лагідним буде для багатьох джерелом вічного добра, яке призведе до того, що ми самі зможемо стати символічними деревами праведності й прославлятимемо Єгову!
ТР №344, ’84:130; РТ №592, ’84:58.
Теперішня Правда №66, зима-осінь 2019