Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! — Гал. 6:1.
Навчімся добре цього уроку, щоб докоряти інших дуже лагідно, дуже розважно, доброзичливо, радше через натяк, чим прямою доганою і з перелічуванням зла, радше через досліджування теперішнього стану їх серця, чим їх минулого стану, в якому, як ми знаємо, вони помилились. Ми повинні менше старатися про карання за поганий вчинок, а більше про відвернення грішника з помилкового шляху. Ми не повинні старатися ні судити, ні карати один одного за помилки, але радше пам’ятати, що все це в руках Господа. Ми не повинні в жодному значенні цього слова самі мститися, карати чи відплачувати за зло. – R 2806
* * *
Помилятися є людською властивістю, отже ми всі помиляємося. Нагадувати з пожитком є Божою властивістю, тому лише небагатьом дано практикувати цю чесноту. Тільки розвинений християнин, який має відповідне знання, любов і самоконтроль, є здатний добре це зробити. Однак, в своєму зусиллі допомагати іншим, він мусить дуже старанно пильнувати себе самого, щоб, докоряючи іншим, він сам був без догани.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!