Як я кохаю Закона Твого, цілий день він – розмова моя! — Пс. 119:97.
Дослідження Господнього Слова є великим привілеєм для християнина, однак, багато досліджень проходять безцільно. Вивчення, не впроваджене в практику, більш ніж даремною тратою часу. Господній народ повинен використати кожну нагоду, щоб одержати знання Божого Плану – навіть якщо це вимагає жертвування. Але Божа дитина повинна добре пильнувати, щоб пожертвувані користі і вигоди були дійсно її власними, а не інших. Досліджування Біблії, яке робиться лише коштом інших, є радше доказом самолюбства, аніж посідання великої міри Божого духа любові. – R 2488
* * *
Боже Слово є найціннішою спадщиною християнина. Його доктрини, заповіді, обітниці, настанови, пророцтва, історії й типи є гідні любові християнина і пробуджують її. Для християнина немає приємніших і більш захоплюючих тем для роздумів, аніж ті, що походять з Біблії. Бо інші теми не можуть принести благословенства тим, котрі, роздумуючи над біблійними темами, провадять згідно з ними своє життя, бо вони – дух і життя.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!