А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.
«Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний» — Пс. 39:2.
Мабуть кожна випробовувана особа цілком погодиться з тим, що язик, як в речах добрих, так і злих, має потужніший вплив, аніж будь-який інший орган тіла. Досвід також показує, що набагато легше контролювати будь-який інший орган, чим язик. Він такий вмілий слуга, що кожна амбіція, пристрасть і схильність грішної природи намагаються вживати його як слугу або знаряддя зла. Тому це вимагає від християнина посиленої пильності, мудрості і старанності, аби управляти цим органом свого тіла і підкорити його новому розуму в Христі, щоб він не був перешкодою для нього чи для інших, але, навпаки, щоб був поміччю на нашій вузькій дорозі. – R 2156.
* * *
Ті, кому бракує скритності, схильні грішити своїми язиками, висловлюючи речі несправедливі щодо Бога, себе та інших. Навіть ті, які мають до високої міри розвинену скритність, не є цілком вільні від того зла. Для обидвох класів, а особливо того першого, є необхідним скерувати увагу на свої нахили, думки, мотиви, слова, вчинки, оточення і впливи, що діють на нього, щоб бути в стані висловлювати властиві речі та уникати висловлювання злих речей. Люди Божі завжди повинні контролювати свої язики; особливо мусять це робити в присутності злих людей, які перекрутять їхні слова з самолюбними намірами і в злих цілях, як доводить уся історія.