Якби воїни хреста раз усвідомили властиву думку, що обмова і лихослів’я є вбивством характеру іншого, а наклеп є грабунком доброго імені іншого, то вони швидше побачили б цю справу в її справді огидному світлі, так, як вона, очевидно, виглядає в очах Господа. Річ, хоч раз побачена з правдивої, Божої точки зору, повинна розбудити його нове серце до якомога більшої активності в переборюванні таких вчинків тіла і диявола. Кожен, хто буде старатися вичистити старий квас злоби, заздрості, розбрату, фальші та лихослів’я, буде чистим в серці, відбитком Господа. – R 3272
* * *
Кожен з нас має так багато недоліків, а інші так багато достоїнств, що ми ні про кого не повинні висловлюватись погано. Мусимо чисто позамітати свої власні підлоги, перш ніж спробуємо замітати підлоги інших. Це допоможе нам виявляти більше співчуття до інших. Несхвально висловлюватися про інших ми можемо лише тоді, коли нас до цього спонукає засада Золотого Правила, аби запобігти шкоді, яка б мала місце, якби про це не було сказано.
Неможливо описати любов саму в собі. В кращому випадку ми можемо описати її поведінку. Ті, які мають любов з її характерними рисами, здатні її оцінити, але не здатні її пояснити – вона є від Бога, Божою подобою в серці, в устах, в руках і думках, наглядаючи за всіма людськими якостями і намагаючись вповні їх контролювати.
Як послідовники або учні Христа, ми знаходимося в Його школі, а великим уроком, якого Він нас вчить день за днем, уроком, який ми повинні цілковито засвоїти, в усіх його різноманітних аспектах і відгалуженнях, – якщо хочемо осягнути межу нагороди нашого поклику, – є урок любові. Вона охоплює і пов’язана з усіма словами, думками і вчинками нашого щоденного життя. Це виражають слова поета:
Як кожен чудовий відтінок – це світло,
так кожна чеснота – любов!
– R 3150
* * *
Під Христовою любов’ю ми можемо розуміти три речі: (1) любов, яку наш Господь Ісус має в Своєму серці; (2) любов, яку ми маємо в своїх серцях до Нього; (3) любов, яку ми маємо в своїх серцях, подібну до тієї, яку Він має у Своєму серці. Два останні значення стосуються цього вірша. Наша любов до Христа оживляє нас до діяльності й терпіння. Люблячи Його, ми зберігаємо Його науки. А навіть в повнішому значенні подібна до Христової любов до Бога, Ісуса, братів, світу і наших ворогів спонукає нас в нашому поводженні. Дійсно, прекрасним є серце, в якому панує така любов! Таке серце одержує і дарує багаті та чудові благословенства на Божу хвалу!