Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом — 1 Кор. 11:31, 32.
Переконаність християн щодо своїх користей і втрат, а також в тому, як, коли і де вони мають місце в нашій постійній боротьбі зі світом, тілом і дияволом, напевно буде корисною для всіх тих, хто щиро робить такий аналіз, щоб подобатися Господу. Духовний Ізраїль має щоденно, щогодинно жити життям, дуже близьким свого Первосвященика. Ми повинні постійно звертатися до крові дорогого Відкупителя, щоб очищатися від найменших плям сумління, щоб шата приписаної нам праведності нашого Господа не була забруднена, і щоб ми, усунувши навіть найменшу пляму, могли тримати її без «плями чи вади, чи чогось такого». – R 3125
* * *
Судити самого себе означає такий контроль, критику і регулювання поведінки, які можуть зберегти особу в Божій любові. Ті, які так чинять, є вірними християнами і не потребують керування батогом покарання. Однак, якщо в цій діяльності ми є недбалими, то Господь, бажаючи нас реформувати, мусить карати нас різкою, аби вберегти нас від осуду і довершити нашу реформу.
Співзвучні вірші: Йов 13:23; Пс. 4:5; 19:13; 26:2; 77:7; 119:59; 139:23,24; Єр. 17:9; Плач 3:40; Ог. 1:7; Мат. 26:22; 1 Кор. 5:7,8; 11:27-29; 2 Кор. 13:5; Гал. 6:3; Пс. 32:5; 94:12; Євр. 12:5-13; 1 Пет. 2:20; Об. 2:5, 16; 3:2,3,19.
Пісні:
Вірші Зоріння: 174. Статті з Вартової Башти: R 5519
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх зносив? Який був результат?